«Антициклон» Назара Гончара (1964–2009), як жоден інший твір української актуальної (постмодерної) літератури, суцільно скомпоновано зі слів і словоформ іншого твору – роману «Циклон» Олеся Гончара (Назарового однофамільця, а заодно й класика української радянської літератури). Така постмодерна ars combinatoria має свої типологічні паралелі в ранньовізантійській (старохристиянській) літературі: це християнські центони, тобто парафрази біблійної та євангельської історій, скомпоновані з віршів Гомера.
Використовуючи матеріали з Назарового архіву, автор доповіді крок за кроком простежує, яким робом із 33-ої сторінки «Циклону» постає фраґмент «Антициклону» і які смисли й асоціації він породжує. На основі матеріалів зі свого власного архіву, доповідач показує, як ранньовізантійська поетеса Євдокія Авґуста (401–460) віршами з Гомерової «Одіссеї» переповідає тріє-царський сюжет євангельської оповіді і як це трояко може звучати по-українськи. Одно слово, аркодужне перевисання між постмодерною українською та старохристиянською ранньовізантійською літературами!
Доповідає Тарас Лучук, літературознавець, поет і перекладач, доцент кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Івана Франка.