Гр. Альфред Потоцкій.

Про смерть гр. Альфреда Потоцкого знають уже наші читателї з телеграми з Парижа, поданої в остатнім числї "Дѣла".

Гр. Альфред Потоцкій, син Альфреда Потоцкого, тайного совітника і великого гофмайстра коронного галицкого, основателя ординації ланьцутскої в 1838 році, й матери Іосифи княжни Чарторийскої, стольниківної великої литовскої, — родився в році 1822.

Молодого Альфреда призначив батько, котрий удержував добрі зношеня з правительством і пануючим домом австрійским, до служби дипломатичної і дав єму образованє за границею, більше космополитичне. По скінченю студій молодий гр. Альфред був якійсь час атташе при австрійскім посольстві в Лондонї, однак незадовго покинув службу дипломатичну, а повернув на свої величезні посїлости в Галичинї і в Россії. В 1851 р. оженився з княжною Марією Санґушківною, дочкою князя Романа. В 1862-ім р. помер єго батько і він обняв ординацію ланьцутску, яко другій з черги ординат.

З початком 1860-тих лїт почалася і политична роля гр. Альфреда Потоцкого в Австрії і в Галичинї. В 1861 р. вибрано єго на посла до сойму з лежайского повіту з курії сельскої, а рівночасно покликано єго на дожизненного члена палати панів. В році 1867, коли зложилося т. зв. Burgerministerium, обняв гр. Потоцкій в тім министерстві теку рільництва і він з гр. Таффе і з Берґером творили меншість кабинету, що, в порозуміню з гр. Байстом, стояла за угодою з Чехами, котрі виступивши з ради державної виступили також і з сойму, поставивши свої "деклярації". Всї три министри предложили цісареви при кінци 1869 р. вотум меншости, де обставали за угодою. Сим разом побідила централистична більшість министрів, а гр. Потоцкій, Таффе і Берґер дістали 15 сїчня 1870 р. димисію. Однакож небавом, бо вже 15. цвітня 1870 р. цісар поручив гр. Потоцкому зложити новий кабинет, в котрім гр. Таффе обняв теку справ внутрїшних. На становищи министра-президента гр. Потоцкій не міг удержатись довго, не маючи потрїбної енергії до переведеня своєї програми, і вже д. 4 лютого 1871 уступив місце гр. Гогенвартови. Від того часу зникає уже гр. Альфред Потоцкій з политичної арени у Відни, а натомість осягає найвисші достоїньства в Галичинї.

Короткій час (1875 р.) був маршалком краєвим, а по смерти Голуховского був від 1876 р. намістником Галичини до 1883 р. Від того часу ціла политична дїяльність єго обмежалася тілько на акцію посольску в соймі, де він був провідником партії консервативної а котра єго поважала, вже хоч-би за для єго особливого довірія, яке мав у цісаря.

Під зиму сего року гр. Альфред Потоцкій підупав на здоровлю і виїхав, як звичайно, до Cannes. Вже з-відтам доходили злі вісти про стан єго здоровля, а виправлено єго мабуть длятого на весну до краю, щоби дома закінчив житє. Тимчасом в переїздї до краю прикувала єго недуга до ложа в Парижи і там закінчив житє. Тїло єго буде перевезене до Ланьцута. Видїл краєвий постановив взяти участь в єго похоронах. З дїтей гр. Альфреда пробував при нїм в Парижи старшій син Роман. По смерти аж батька виїхали туди молодшій син Іосиф з Россії і дочки графинї Браницка і Тишкевичева.

Відносини покійного до Русинів вимагають окремої статьї, тож обговоримо их в послїдуючім числї.