Анґлїя проти Росиї.

Десять лїт тому, в 1904 р. Анґлїя війшла в порозумінє з Франциєю. Се могло видавати ся дуже дивним. Адже Анґлїя від соток лїт була завзятим ворогом Франциї і навпаки. Адже від часїв великої француської революциї протягом цілого XIX. столїтя між Франциєю й Анґлїєю йшла боротьба не на житє, а на смерть, що полїтика першої француської республики, а потім Наполєона була звернена головно проти Анґлїї. Адже Анґлїя забрала від Франциї в кінци ХVІІІ.столїтя і в XIX. величезну частину її кольонїй — вистане пригадати лише Канаду і Єгипет. Одначе порозумінє Анґлїї з Франциєю не було нїяким випадком, їх обох злучила разом спільна небезпека, небезпека від Нїмеччини, яка по1870 році році незвичайно зросла у своїм розвитку і стала одною з найсильнїйших держав сьвіта. Про ворожнечу Франциї до Нїмеччини не потребуємо богато говорити. Для Анґлїї Нїмеччина стала протягом останних десятилїть XIX. столїтя дуже небезпечним конкурентом в области її сьвітової торговлї і промисловости. А будова сильної воєнної фльоти видавала ся для Анґлїї безпосередною погрозою. Власне ся ворожнеча до Нїмеччини і змусила нарештї Анґлїю війти в порозумінє з завзятим ворогом Нїмеччини — Франциєю.

 

Три роки пізнїйше, в 1907 році Анґлїя вступила до порозуміня з Росиєю і так повстало потрійне порозумінє, яке мало бути протиставленим до потрійного союзу. Порозумінє Анґлії з Росиєю також могло видати ся на перший погляд дивним до приятелів Росиї, а яскравим доказом сьому може бути хочби активна участь Анґлїї в кримській війні 1854 року проти Росиї, яка скінчила ся скандальним пораженєм Росиї, причому власне Анґлїя настояла на тому, що тодї Росиї заборонено тримати на Чорнім мори воєнну фльоту. Постійна ворожнеча Анґлїї до Росиї була оправдана. Насамперед дуже розходили ся їх інтереси в Туреччинї, а пізнїйше, з розвитком росийської експанзиї в Азиї, Росия стала небезпечною для Анґлїї і на сїм теренї. Одначе пригадаємо, що в 1907 році, коли Анґлїя війшла в порозумінє з Росиєю, Росия пережила японську війну, була дуже ослаблена фінансово, стратила майже цілу воєнну фльоту, видавала ся на довший час спаралїжованою в своїй експанзиї. Анґлїя мала підстави не бояти ся на якийсь час росийської конкуренциї в Азиї і заразом порозумінє з нею могло бути корисне для Анґлїї в її змаганях проти Нїмеччини. Таким чином виключно непорозуміня між Анґлїєю й Нїмеччиною змусили Анґлїю війти в порозумінє з Франциєю і Росиєю.

 

Треба зазначити, що не без сильного опору зі сторони власної публичної опінїї могло анґлійське правительство приступити до потрійного порозуміня. Серед анґлїйської суспільности є сильний напрям, виразно ворожий Росиї і цілий ряд анґлїйських новочасних публїцистів працює в тім напрямі, щоби виказати всю шкідливість для Анґлїї порозуміня з Росиєю. Треба признати, що материялу мають вони для своїх виводів досить, і коли Анґлїя доси все ще тримала ся Росиї, то се тому, що нїяк не могло прийти до вирібнаня відносин з Нїмеччиною.

 

Останними часами одначе ситуация тут починає міняти ся. Анґлїя й Нїмеччина приходять до зрозуміня, що для них красше дорогою взаїмного порозуміня вирівнати взаїмні противенства. Переговори в сїм напрямі ведуть ся вже давно, а останними часами анґлїйська й нїмецька преса однодушно доносили, що незабаром сї переговори доведуть до цілковитого порозуміня в справі подїлу сфери впливів у полудневій і центральній Африці, а також в Месопотамії і Перській затоці. Се порозумінє, як що воно стане дїйсністю, матиме величезне значінє. Як буде усунена анґлїйсько нїмецька ворожнеча, Анґлїя не потребуватиме тримати ся Росиї, вона може свобіднїйше виступати в справах загальної міжнародної полїтики. Се незвичайно ослабить позицию Росиї, можна сказати, покладе край її експанзивним змаганям. Вплив близького порозуміня Анґлїї з Нїмеччиною вже тепер дуже благодатно проявляєть ся в двох напрямах, які мають величезне полїтичне значінє також для нас. Насамперед починає серед анґлїйської суспільности набирати все більшого впливу напрям, виразно ворожий до Росиї. Ми вже згадували, яке величезне міждержавне значінє мало би відступленє Анґлїї від потрійного порозуміня, як воно ослабило би позицию Росиї; а саме сього й домагаєть ся згаданий напрям. Крім того певні анґлїйські круги зацікавили ся росийською проблємою взагалї й виказують, що Росия в її теперішнім складї се вічна небезпека для Европи, а також і для анґлїйських інтересів. У своїм студіованю росийських відносин Анґлїйці зовсїм природно мусїли звернути свою увагу на національне питанє, яке властиво є домінуючою справою не лише цілого росийського житя, а навіть питанєм будучности самої імпериї. І вони побачили, що українська справа є одною з найважнїйших в комплєксї росийських проблєм. Сим і пояснюєть ся та увага, яку певні анґлїйські журналїсти й орґани присьвячують українській справі й проявам українського житя. Наприклад анґлїйський орґан Darkest Russia (Найтемнїйша Росия), специяльно присьвячений інформованю анґлїйського громадянства про Росию, має сталу рубрику про українські справи, які осьвітлює досить докладно і зовсім вірно. Ворожий Росиї напрям анґлїйської полїтичної думки зрозумів, яку вагу і для Анґлїї може мати розвиток українства в Росиї. Тому представники сього напряму почали з того, що знайомлять як найширші круги анґлїйського громадянства з українським народом, його істориєю, його змаганями. Особливу-ж вагу звертають вони на те, яке значінє зачинає мати українське питанє в міждержавній полїтиці. Все се є річи для нас у високій мірі важні, а крім того й безпосередно корисні.

 

[Дїло]

23.04.1914