І.
Вбираєть ся в житє й красу,
Що вчора вяло без часу.
Цьвіт руку смерти з себе зверг
І з пупінка добувсь на верх.
Чи чудо се?... Дитя хиба
Повірить в чудо. Се борба.
З зимою бореть ся весна,
Зиму й поконує вона.
З під каменя житє встає
І силу мертвому дає.
Борба є джерелом чудес,
А клич борби: Христос воскрес!
ІІ.
Не дивуй ся, народе мій,
Красї весни, нїмий не стій!
З зелених піль, з цвитучих гір
Бери собі живий примір.
Нехай вони тобі у грудь
Охоти до житя нальють.
Нехай стає їх сьвіжий цвіт
Порукою твоїх побід.
Побідиш — здійсниш мрії-сни
Своєї власної весни.
Побідиш... Лиш не жди чудес!
В борбу! на труд! Христос воскрес!
ІІІ.
І стане в сьвітї голосна
Нова українська весна.
Бо в кождій пяди нив і лук
Зросить ся потом чорних рук;
І видержить в своїй красї
Всї приморозки й тучі всї;
І дасть надїю сївачам,
А послїп зависним очам;
І жайворонків вишле в світ
З дзвінкими піснями побід;
І буде початком чудес,
Що стануть ся... Христос воскрес!