Зїзд українських правників.

Дня 25 м. м. відбув ся у Львові в салях Бесїди зїзд українських правників усїх заводів, скликаний Товариством українських правників у Львові для вшановання памяти 100 лїтних роковин уродин Тараса Шевченка.

На зїзд явило ся поважне число наших правників зі Львова і з провінциї, наспіли також привітні письма від провінціональних секций Товариства правничого. Наради зїзду відкрив проф. д-р Станислав Дністрянський, голова Товариства, сьвяточною промовою.

— В ювілейному році — говорив бесїдник — у соті роковини уродин Тараса Шевченка, зібрали ся українські правники вшанувати память найбільшого Ґенїя України, Апостола правда і науки. Ідея Тарасова — се ідея правди і справедливости. Правда і справедливість се сам зміст права, яким бажає собі мати Тарас Шевченко. Та нема в него права без свободи. Все, що його духови найблизше, все, що він найбільше полюбив в житю, бажає він собі бачити свобідним. Свобідна людина, свобідний народ, свобідна земля. Не вільно торгувати нї людом, нї землею всїм даною.

"По якому правдивому,

Сьвятому закону,

І землею всїм даною

І сердешним людом

Торгуєте?

— кличе Тарас у своїх поезиях. Справдїшній сьвятий закон, се Шевченкове право; воно найвисший вислїв социяльної етики, незрушиме, вічне, як у фільософів, право природи. Тим воно і ріжне від законів писаних. Шевченко кличе:

"Закони катами писані

За вас — то вам байдуже!"

Поет жалує ся, що законів не пише собі сам народ, тільки чужі верховоди "кати" — та ще більше жалує ся, що "нам байдуже".

Та не байдуже нам! Ще є закони "катами писані за нас," але є і закони, які пише собі сам народ, трівкі та сильні. Підносить ся у праві голос народу. Наше завданє є підносити сей голос що-раз сильнїйше, що-раз тривкійше, наша мета народне право на народній основі, не закони чужі нам, чужі нашому серцю.

Так і сьогодні, коли величаємо память українського Апостола правди і науки, пригадаємо собі часи нашого питомого народного законодавства, та ідучи за його ідеями розведемо теорию права народного, розкажемо про участь народних елєментів у карнім судївництві та про значінє суспільности в нинїшнім правнім устрою...

Горячим покликом до якнайширшої орґанїзациї українських правників закінчив професор Днїстрянський свою промову, пропонуючи на президента зїзду радника висшого суду краєвого у Львові п. Ільницького, на його заступника меценаса д-ра Теофіля Кормоша з Перемишля, котру то пропозицію зїзд однодушно серед оплесків приняв.

Президент п. радник Ільницький покликав на секретара д-ра Олександра Надрагу і витаючи горячо учасників зїзду дав голос прелєґентови д-рови Андрієви Чайковському з Бережан, котрий виголосив реферат про "Правду руську". Слухаючи реферату шановного Прелєґента, віднесли учасники зїзду вражінє, що чують одно з найкращих оповідань з давно минулої княжої доби українського народу, що видять перед очима живий образ давної минувшини, живі картини народного житя у його відносинах правних. У відчитї своїм дав прелєґент порівнуючу студию найдавнїйшого памятника українського права писаного, яким є в цілій славянщинї, "Правда руська", з правом звичаєвим доси серед українського народу широко розвиненим і глубоко серед народу вкоріненими понятями права і справедливости.

Переходячи подрібно постанови давної Правди руської у всїх областях права, порівнав прелєґент ті постанови з доси серед народу глибоко вкоріненими понятями права, а наводячи на доказ ceгo численні приміри з теперішного нaродного житя, дав річ, котра з сухого правничого реферату стала ся живописною картиною житя. Реферат нагородили учасники зїзду бурливими оплесками.

З черги виголосив проф. д-р Станислав Днїстрянський реферат про "Право народа". В гарно і приступно обробленій річи представив прелєґент історичний розвій тих ідей і засад, які стали основою права народа та перейшов подрібно великі революцийні рухи в істориї народів, які в імя того права переходили народи в своїй еволюциї. Подавши пануючі тепер в науці того права течії і погляди порівнав професор новітні законодавства з особливою увагою до австрийської конституциї. Кождий живий народ має право певної териториї, до свобідного розвитку у всїх проявах житя, до шанованя його мови в публичнім і в приватнім житю, а вкінци до признаня йому автономії рішати самому про себе. Є се зміст права народу, а такого права жадати має також право і великий український народ.

Реферат шановного професора приняли присутні грімкими оплесками і складали прелєґентови сердечні ґратуляциї.

З черги відчитав о. Сіяк, кандидат адвокатури реферат проф. д-ра Петра Стебельського, про лавничий суд. Автор ізза недуги не міг прибути на зїзд. Інституция лавничих судів, яка має свій вислів в проєктах до реформи процесового права карного, має по думці її творців заступити в части інституцию судиїв присяглих. Пропонована реформа на погляд найвизначнїйших криміналїстів правників іде в тім напрямі, що задержує вправдї інституцию судиїв присяглих в тій формі, як вона тепер представляє ся, одначе обмежує компетенцию судиїв присяглих до дуже незначного числа найтяжших злочинів. Всї инші каригідні вчинки повинні належати під осуд суду лавничого, котрий має складати ся в рівнім числі з судиїв фахових і судиїв горожан, то є лавників. Судейська власть таких лавників має бути рівнорядна з судейською властию звичайного судиї. Інституция лавничих судїв, яка вводячи в судівництво рівноурядний що до власти судейської і числа чинник горожанський є найлїпшою запорукою cпpaведливого новітного судівництва і має на метї усунути ті недостачі і хиби, які тягом свойого істнованя виявила інституция судів присяглих. Судиї присяглі є звязані при виданю осуду тільки своєю совістию, а виданий присуд не мають обовязку мотивувати. Трибунали лавничі обовязані є виданий присуд так умотивувати, як се є обовязком теперішних звичайних судїв. Рівне число лавників з числом судиїв фахових в кождім судї лавничім виключає з гори яку небудь майоризацию чинника горожанського чинником фахових судиїв правників і дає певнїйшу запоруку справедливого осуду, нїж інституция судиїв присяглих.

Реферати сї будуть друковані в часописи правничій.

Пополудневі наради присьвячено справам орґанїзациї українських правників. Нарадам проводив адвокат д-р Андрій Чайковський. Референт адвокат д-р Евген Гвоздецький, обговоривши дотеперішну дїяльність товариства, в справах орґанїзацийних піднїс три засадничі домаганя, а саме орґанїзация правників у Львові і на провінциї, оборона і орґанїзация станових інтересів правників, а вкінци оборона української мови в урядах. Товариство покликало до житя станову комісию, яка має на ціли оборону станових інтересів наших правників. Комісия має свого відпоручника в українськім парляментарнім і соймовім клюбі і в Народнім Комітетї. Референт висказав бажанє, що змаганя і роботу товариства в тім напрямі повинні в першім ряді підперти широкі круги українських правників громадним вступленєм у члени товариства, а далї відповідною працею серед суспільности. В живій дискусиї, яку на сі теми переведено, забирали між и. голос посол Іван Кивелюк, адвокат д-р Андрій Чайковський та адвокат д-р Бабюк з Рогатина. Бесїдники висказали бажанє як найширшої орґанїзациї, котра повинна згуртувати всїх українських правників в товаристві правничім, яке в першій мірі є покликане до оборони станових інтересів своїх членів і в тій ціли повинно вести точно статистику що-до числа і заводу всїх українських правників. На внесенє референта порішив зїзд оголосити в часописах квестіонар, обіймаючий питаня станові, язикові і статистичні з зазивом, щоби наші правники надсилали до товариства основні відповіди.

На сїм покінчено перший з'їзд українських правників.

[Дїло]