«Влада розбещує, абсолютна влада розбещує абсолютно». Цей афоризм Джона Актона (1834-1902) претендує на універсальну історичну значущість. Від кривавих біснувань римських імператорів Калігули та Нерона до тоталітарних вождів ХХ ст. і новоявлених диктаторів з їх потворними «межигір’ями», в усі історичні епохи знаходимо безліч випадків розбещення владою. Її вплив на особистість можна порівняти хіба з наркотичною залежністю: зміни стають незворотними, параноїдальними та прогресуючими. Що такого у собі має ця загадкова субстанція, що її так важко позбутися? Як вона впливає на психіку? Журналісти польської «Газети Виборчої» поспілкувалися на цю тему з Богданом Войцішке, професором Вищої школи суспільної психології у м. Сопоті, експертом з психології влади.
– Що такого має в собі влада? Вона приносить насолоду?
Влада стимулює структуру нервовової системи, звану системою нагород. Система нагород – це нейрофізіологічний і психологічний процес закріплення поведінки під впливом позитивних емоцій, спричинених викидом «гормонів щастя» - ендорфінів. Реакція мозку на ендорфіни така сама, як реакція на опіати. Певні стимули, зокрема секс, смачна їжа, азартні ігри, шопінг, блукання Інтернетом і т. д., спричинюють підвищений викид ендорфінів. Мозок збуджується і йому хочеться ще і ще. Поступово така поведінка стає стійкою рисою особистості та викликає залежність, не гіршу за наркотичну. Сп’яніння від влади – хрестоматійний випадок подібної залежності, її важко позбутися, як і будь-якого іншого джерела задоволення.
– Якщо людина стає залежною від влади, то чи впливає це на її мислення, здатність сприймати і аналізувати інформацію, приймати рішення?
Очевидно. Під впливом ендорфінів змінюються хімічні та гормональні процеси в організмі. Зокрема, підвищується рівень тестостерону та дофаміну (як в чоловіків, так і в жінок). Надлишок тестостерону схиляє до прийняття ризикованих рішень, самовпевненості, недооцінки загроз та переоцінки користі, а також до більшої сексуальної активності.
– А дофаміну?
Низький дофамін спричинює депресії, високий – манії. Дофамін діє як протилежність до ацетилхоліну. Якщо в мозку переважає ацетилхолін, людина мислить раціонально, навіть песимістично, тверезе мислення в неї домінує над емоціями; вона краще концентрується на рутинній роботі чи навчанні й не захоплюється нічим аж надто. Якщо ж домінює дофамін, людина стає збудливою, відчуває ейфорію, постійно прагне нових вражень. У диктаторів дофамін викликає відчуття всемогутності та самозакоханості. Їх ставлення до життя стає до того оптимістичним, що вони втрачають зв’язок з реальністю та керуються лише емоціями. Дофамін, крім того, покращує пам’ять, але знижує здатність критично аналізувати інформацію. Він занурює свідомість в стан інформаційного хаосу.
Гормон дофамін викликає відчуття всемогутності та самозакоханості.
– Тобто диктатори мають проблеми з відбором інформації?
Саме так. Причина цього полягає ще й у тому, що кожного дня їх заливає величезна кількість даних. Щоб не перегоріти, мозок спрощує процедуру їх опрацювання та починає мислити стереотипно – особливо, коли інформація надходить від нижчих за статусом. Диктатори аналізують інформацію швидко, селективно і неретельно. Воно ігнорують інформацію, що суперечить їх переконанням, та звертають увагу тільки на ті дані, що їх підтверджують. Таке мислення виправдовує соціальну нерівність та бажання контролювати підданих. Про самих підданих правителі мислять стереотипно, наче про речі, не вникаючи у їхній характер.
– То влада таки псує людину?
Ще й як! Зокрема, ще й тому, що вона є засобом нагромадження багатства, яке діє, як додатковий наркотик. Тому природно, що кожен диктатор прагне максимізувати свою владу.
Влада - це й засіб нагромадження багатства, яке є ще одним наркотиком.
– Як цьому зарадити?
Для цього створені демократичні механізми контролю за владою. Якщо людині дати владу без суспільного контролю над нею, то психологічно вона рано чи пізно попрямує до диктатури.
– Навіть якщо це дуже чесна і добра людина?
Думка про те, що добра і чесна людина має імунітет від розбещення владою, є наївною. Влада псує всіх. Для цього навіть не потрібно постійно її реалізовувати, а достатньо бути просто переконаним у її наявності, щоб почалися дегенеративні зміни в мозку.
(Зреферував Євген Ланюк)
03.03.2014