Малярські гулі.

Малярські гулі.

Прийшла до мене в редакцію молода панночка з просьбою, щоби зробити прислугу малярам.

— У вівторок, 14. ІІ. дають малярі вечірку. Будь ласка, напишіть фейлєтон...

— Про малярів чи про вечірку?

— Я не зна... Як вам ліпше! — і почервонілася.

— Засадничо не маю нічого проти, але від чого зачати?!

Я глянув на паночку і очі вирячив з дива. Передомною стояла дівчина, що почервонілася без якогонебудь додатку з "Льотосу", а так — зовсім природно як колись червонілися наші бабуні. І уста були немальовані...

Панове малярі! Це дуже добре свідчить про вас, що ви свого захоплення фарбами не вщіплюєте в прихильниці вашого мистецтва.

Це було одною з головних спонук, що я сів до писання. Очевидно, дай Вам Боже багато публики, доброго настрою і чудового кінцевого рахунку, але ви знаєте, що значить надхніння! Це така пташка, що тільки пурх! і полетіла. Хочеш намалювати камінь, пень, чи іншу копу жита, a надхніння взяло і втікло. Аж тут де не взявся хрущик чи інший воробець, сів собі на камінь, пеньок, чи півкопу, зацікавив тебе і вже береш за палітру і вже малюєш.

Так само і з фейлєтоном: прийшла ненамальована панночка просити за малярів і вже є надхніння. Невелике воно, але все таки є.

Тим лекше мені приходиться виконати обіцянку, що люблю малярську братію. Її пелехата голова завжди повна всяких проєктів — від політичних до санітарних включно.

— Знаєте, наші повинні в соймі катеґорично... і т. д.

Або:

— Якби я був президентом міста, то на подвірях камениць... і т. д.

Останніми часами багато малярів — за прикладом Тараса взялися з успіхом до віршів та прози. Хто зна, чи і на інших полях (наприклад, у політиці!) не виказали б великих спосібностей — за прикладом Адольфа!?

Тому всі, що будуть на Малярських Гулях, нехай не забувають, що може між ними якраз і походжає якась майбутня політична шишка.

Малярі дуже дивний народ. Ніколи не нарікають на брак хліба, а постійно плачуть, що не мають відповідного мешкання і фарб. Тимчасом кожний з них має сяке таке мешкання, кілька кґ. фарб, але що він їсть — це далебі загадка. Адже ніхто не припускає, що можна в нинішніх наших обставинах продати стільки образів на місяць, щоби тиждень сито пережити, чи день весело перегуляти!

Але настрій, сердешні, мають. І голоси в них несогірші. Котрого не возьмеш — співає, ще й на ґітарі чи бандурі забренькає. Одним словом — всесторонні!

Був я недавно в одного з них. Доказував політикові політичні помилки, сперечався зі мною за ритміку Шевченкових віршів, співав "за фант" "Гетьмани, гетьмани", показував новий крок казаха і власної конструкції лапку на миші.

Помисловий народ!

Думаю, що й їхні "Гулі" будуть так само всесторонні та помислові.

[Діло]