…Під час голосування у Верховній Раді спікер Володимир Рибак припустився пікантної обмовки. Звертаючись до лічильної комісії, котра мала підраховувати кількість голосів у залі, він сказав: «режимна комісія». Комісія справді була режимна. Вона втілювала найсолодші забаганки Віктора Януковича й не допускала ані писку інакодумства. Голоси рахувалися за приналежністю до фракцій: 203 у Партії регіонів (про новачка Руслана Бадаєва забули) плюс 32 у Компартії – от вам і 235 «за».
Голосування у ВРУ 16.01.2014. Знимка Олександра Бригинця
Партія регіонів відкрила наступ на Майдан по всіх керунках, котрі були найбільшим успіхом протесту: посилюється кримінальна відповідальність за пікети біля помешкань чиновників, за збір даних про суддів і міліціонерів, за опір силовикам, за формування автомобільних колон. Раніше за участь у масових заворушеннях було передбачено від 5 до 8 років ув’язнення, тепер це вікно розширили до 10 років – а це вже, вважайте, як убивцям…
Однак лише на перший погляд видається, що закон стосується тільки «майданівців». Виборці Януковича, вочевидь, зрадіють новаціям, адже їх тепер змушуватимуть купувати нові sim-картки для телефонів лише із паспортом, а за певних обставин можуть блокувати інтернет.
Влада вибрала шлях репресій проти неугодних, а ширше – шлях тотального контролю над суспільством. Одних ця біда може спіткати найближчим часом, а решта отримують по лобі пізніше – коли втямлять, у якій країні опинилися. Як у відомій промові Мартіна Німеллера: «Коли вони прийшли за…» А йдуть. Ідуть по журналістів (вводиться кримінальна відповідальність за наклеп; обмежено легітимність інтернет-медіа), ідуть по «третій сектор» (ті організації, котрі отримують гранти, прирівнюють до «іноземних агентів»).
Химерна іронія в тому, що скандальні законопроекти приймалися у той же день, що й бюджет-2014. Одночасно з наступом на вольності роздавалася ковбаса. Підневільні українці, звезені під стіни Верховної Ради з регіонів, утішено махали прапорами президентської партії і крутили плакатами з гаслами про стабільність, порядок і відповідальність. По них іще не приходили…
Влада
До пори до часу саме бюджет виглядав найбільшим злом пленарного дня. «Під бюджет» звозилися автобуси прихильників, писалися «темники», «під бюджет» ледь не поночі провели засідання бюджетного комітету, а Віктор Федорович настановляв Миколу Яновича: «Безумовно, треба говорити з опозицією. Треба вже виходити з цього глухого кута…» (щоразу, коли Янукович закликає до розмови з опозицією, трапляється якась чортівня).
Коли йшлося до початку засідання, опозиція зі свого боку взяла високу ноту, заблокувавши вранці Рибака та його заступника Калєтніка у кабінетах. Опозиція цю ноту не втримала, повноцінної блокади не вийшло, – зате її, ноту, підхопив хор «регіоналів» і комуністів. Депутати більшості вирішили голосувати за бюджет руками, нарікаючи на знахабнілу опозицію. Після ухвалення бюджету вони дали хід явно заготовленому сценарію – тим же темпом прийняти низку одіозних законів. Це відбувалося при телячій покірності народних депутатів. Один із них заради успіхів партії отримав по чолі від свого ж соратника. «Режимна комісія» встановлювала підсумок голосувань за лічені секунди. Винятки були поодинокими.
Опозиція
Четвер у парламенті розчарував не тільки законами. Верховна Рада довела засвідчила тотальну покору перед Банковою і пішла на відверто нелегітимні кроки. Влада показала, що в утисках Майдану готова вдаватися до крайнощів – і тут вже лякає не тільки інструментарій режиму, а і його затятість. Парламентська опозиція зазнала фіаско, хоча ще місяць тому збирала якісь підписи за відставку уряду й запевняла, що буде нова більшість…
Провладні депутати, яких ці півтора місяці нібито переконувала опозиція і на котрих покладався Майдан – тих, хто мав сумніви, докори, позицію – залишили у четвер без права на інакодумство. Якщо у мирний час «регіонал» міг проґавити голосування (не з’явитися на засідання, забрати картку, піти у буфет), то тепер його поставили перед фактом колективного голосування: «Сміливий? Піди відкликай голос!». Мало кому з депутатів це під силу. Але якщо прогнулися зараз – пізніше не випростаються. Інструмент є: одним із законопроектів полегшено процедуру зняття депутатського імунітету. Прийдуть і по них…
Український режим, таким чином, намотав на виделку велетенський клубок нашої свободи, сподіваючись його пережувати. У четвер було популярним підбадьорювати одне одного: «вони вдавляться», «всіх не пересаджають» тощо. Але щось неодмінно треба робити, бо вже видно широко розкриту пащеку.
Після четвергового голосування варіантів виходу і для Януковича, і для Майдану меншає. Власник Межигір’я зважився втілити власні мрії та сконструювати диктатуру. Навіть маленькі поразки ставитимуть під сумнів результативність його наміру. Тому якщо під законопроектами «чорного четверга» з’являться підписи – це означатиме, що він готовий іти до кінця.
Ключове питання: чи готовий Майдан дати відсіч? Але варіантів відповіді на нього вже нема. Готовий чи не готовий – він повинен.
Ця скрута змушує українців по-новому ставити питання перед собою, підштовхує усвідомлювати власне місце в географічних координатах та історії цієї держави.
16.01.2013. Денис Давидов: «Хто хоче відсидітися у підвалі чи тилу – поплічник янушеску. Настав час спитати себе: «До чого я готовий заради України?». Юрій Луценко: «Це той час, коли перевіряється на практиці «Душу й тіло ми положим за нашу свободу»!». Юлія Бабич: «Напевне, я готова… І знаєте. Коли це розумієш – чхати на аби-які антизакони. Тому що тебе переповнює свобода».
«Z» попросив прокоментувати «антимайданівський» бліцкриг у Верховній Раді польового командира Помаранчевої революції Тараса Стецьківа та політолога Володимира Фесенка.
Тарас СТЕЦЬКІВ:
УСІХ УЗЯЛИ ПІД АРЕШТ
– Сьогодні опозиція програла вщент. Опозиція, яка думала не допустити прийняття бюджету, насправді опинилася перед обличчям законів, які поступово по суті створюють псевдо-юридичну – підкреслюю, псевдо-юридичну – підставу для початку масових репресій в Україні. Як тільки ці закони, які не змогла заблокувати опозиція, будуть підписані Януковичем – владі розв’яжуться руки, аби хапати будь-кого і будь у якому місці. Не тільки на майдані і не тільки за активний протест, а лише за те, що хтось цій владі не подобається. Треба чітко і ясно розуміти, що, швидше за все, таку базу буде створено.
– Нема сумнівів, що Янукович підпише закони?
– Те, що голосування було брутальним, нелегітимним, незаконним – це Януковича не стримає. Він підпише, тому що йому треба мати можливість розганяти [київський ] майдан і всі майдани, які стоятимуть по Україні.
– Що має запропонувати опозиція?
– Ми повинні згадати досвід Ганді. Це поки що все, що я можу сказати.
– Маєте на увазі ненасильницький спротив?
– Так, я маю на увазі ненасильницький спротив.
– Але це те, що було останніх два місяці. Зараз пропонують іти на радикальніші дії…
– Ні. Досвід Ганді – це зовсім не те, що було останні два місяці. Зовсім не те, категорично не те! Просто підійміть книги історії й почитайте, як він діяв! Ми маємо робити зараз приблизно те саме. Всі про це забули, ніхто не звертає уваги. Треба взяти той досвід і просто застосувати в українських реаліях. Ось яка моя відповідь, що має робити Майдан і опозиція в ситуації, яка склалася після четвергового голосування.
– В опозиції раніше заявляли про можливий розкол у «Регіонах». Сьогоднішнє голосування розвіює ці ілюзії?
– Їх усіх «узяли під арешт». Відвертим брутальним залякування – просто «взяли під арешт». Янукович продовжує утримувати контроль над ситуацією в своєму таборі. І це означає, що українська опозиція та український Майдан має кардинально міняти свою тактику. Поки ті закони ще не підписані – а це щонайменше 3-4 дні – маємо сісти і напочатку тижня запропонувати реалістичний контрплан. Треба проштудіювати Ганді, те, що робив він і що робили взагалі лідери національні лідери в інших країнах у подібній ситуації.
– Готуючись до акцій, активісти примовляли: «Усіх не пересаджають». Але влада, виходить, замахнулася на щось більше й отримала ще більше вогнищ, які доведеться латати. Пересаджають?
– «Всіх» у в’язниці ще не саджали, і ніхто не хоче, щоб «усіх» саджали… Ми виграємо тоді, коли будемо сильні духом. Якщо будемо сильніші духом, тоді цьому духові піддасться міліція, армія, провладна частина. Важливо розуміти: ми маємо стати сильнішими духом! Маємо довести, що ми можемо піти так далеко, скільки доведеться, аби перемогти.
Володимир ФЕСЕНКО:
ВИКЛИК ОПОЗИЦІЇ НЕ В ПАРЛАМЕНТІ, А НА МАЙДАНІ
– Увесь «цимес» був не у бюджеті, а саме в тих законопроектах які по суті означають, що в Україні закладено правові передумови для застосування білоруського сценарію або поліцейських методів. Інша річ – чи спрацюють вони чи ні? Поки що це питання все ще залишається відкритим. Але опозиція, Майдан мають думати, як протидіяти застосуванню цього сценарію. Четвергове голосування – очевидно, що воно було нелегітимне, з порушенням норм регламенту – воно закладає передумови для застосування цього сценарію, формальні методи для придушення активності.
– Якщо є порушення регламенту – чи є сенс скаржитися до судів?
– Про які суди зараз може йтися? Вийти із нинішньої політичної кризи можна або шляхом політичного компромісу, або… Не рішенням судів, розумієте? Поросту тут право відіграє роль обґрунтування застосування репресій. Про право не йдеться. Йдеться про формування передумов для застосування поліцейських методів. Треба чекати реакції суспільства, майдану. Це б’є по багатьох: по громадських організаціях, журналістах.
– Влада може дослухатися до журналістів?
– Ні. Треба оцінювати ситуацію в реальних категоріях. Влада не дослухається ні до майдану, ні до журналістів. Ідеться не про вплив на владу, а на громадську думку.
– Опозиція остаточно програла парламент?
– Припустимо, вас ударили в обличчя. Ви програли?
– Формально програв.
– Є таке прислів’я: проти лому нема прийому. Якщо проти вас застосують протиправні методи, а ви при цьому будете діяти у рамках правил або християнської моралі – не зможете протистояти. Поставимо питання під іншим ракурсом. Опозиція могла б не програти тоді, якби вона наглухо заблокувала роботу Верховної Ради. Чи були сьогодні ресурси для цього? Ні.
Думаю, що сценарій Партії регіонів полягав у тому, щоби в будь-яким чином проголосувати ці проекти. Навіть не бюджет був головним, а саме цей пакет. Навіть якби опозиція кістьми лягла в сесійній залі – вони (провладні депутати) пішли би голосувати в інше приміщення. Думаю, при всьому бажанні опозиція не могла спинити цей сценарій. Такий сценарій може зупинити лише Майдан і великий суспільний спротив, а не парламентська опозиція. Виклик опозиції вже не в парламенті. Програла чи не програла… Вона має не програти зараз на Майдані. Ці закони – це виклик уже не парламентській опозиції, а Майдану.
16.01.2014