Перед кількома днями приїхав до Праги з Перечина на Карпатській Україні, куди переселився з Ужгороду, д-р Данило Стахура, спенсіонований надрадник Краєвого Суду в Берегові, знаний народній діяч і довголітній посол до австрийського парляменту, і тут помер 20. ц. м. вечором.
Данило Стахура народився 19. XII. 1860 р. в Полинах у Галичині. Правничі студії кінчив у Львові. Потім був адвокатським конципієнтом у Тернополі, де в тому часі щойно зачала пробуджуватись національна свідомість. Міщанство з погордою і навіть ненавистю гляділо на селянство, тому він узявся ту пропасть усувати, що йому за кілька літ майже вповні пощастило. Працював у Міщанському Брацві та клав основи під дальші українські національні орґанізації. Згодом перенісся до Перемишля, відтак у Самборі отворив адвокатську канцелярію. Там працював в існуючих і заложив нові українські орґанізації та був довгі роки головою "Української Бесіди". За заслуги на полі національного відродження в 1907 р. був вибраний послом до австрійського парляменту, в якім був аж до закінчення війни.
З вибухом війни став членом Української Національної Ради у Львові, а по приході москалів його вивезли як закладника до Симбірська над Волгою, де перебув три роки. По повороті до Самбора продовжив свою працю аж до війни з поляками. Потім пішов на еміґрацію і якийсь час перебував у Мукачеві, звідки дістався як судовий радник до Краєвого Суду в Берегові. Рівночасно помагав класти підвалини для українського національного відродження і працював у "Просвіті" в Ужгороді та в читальні і філії в Берегові. По кількох роках служби перейшов на пенсію і перенісся до Ужгороду, де часто бачили його при уладжуванні практичних правничих викладів для селянства по околичних селах та для молоді в ужгородських школах.
Виховав двох синів адвокатів, Романа у Сваляві і Михайла в Севлюші та 3 доньки, з яких дві замужні в Галичині й одна у Празі і всі вони вірні своїй Українській Нації.
Його похорон відбувся у пятницю 23. ц. м. у Празі. В. Й. П.!
Яр. Ол.
