Нині (23 грудня) без фанфар та пафосних промов поляки відкрили нову ділянку найбільшої в країні автостради А4 – заповітні 22 кілометри між розв'язками Радимно та Корчова. Відтепер поляки мають гідну візитівку – від самого українського кордону проклали рівнесеньку трасу з трьома смугами в кожен бік, а українські водії – радість, бо зможуть їздити набагато швидше, комфортніше та безпечніше. Адже обмеження швидкості – 140 км/год, а автомаґістраль відповідає всім вимогам транспортної політики ЄС, зокрема оснащена протишумовими та протизасліплювальними бар'єрами, необхідними інженерними спорудами.
Тож карти в своїх GPS треба оновлювати чимшвидше. Скажімо, якщо їхати старою трасою з Корчової до краківської розв'язки за Велічкою, то відстань – 241 км, якщо новим автобаном – 257 км. В часовому вимірі це відповідно майже 4 і 3 години (за maps.google.com). Згідно зі статистикою того ж таки maps.google, на ділянках автомаґістралі середня швидкість дорівнює 110–115 км, тобто тепер ця відстань становитиме 2 год. 15 хв. (на американських мапах відстані вже давно позначають як час проїзду).
Так само вже понад півроку водії заощаджують час, нерви та паливо на новозбудованій ділянці автобану від Ярослава до Радимна. А на початку листопада відкрили ще близько сорока кілометрів, якими менш ніж за 15 хвилин можна проїхатися з Дембіци до Ряшева. Тут немає дискримінації за габаритно-вантажною ознакою – їздити по А4 можуть і легкові автівки, і вантажівки.
А4 – найдовша міжнародна автомаґістраль, яка сполучає Польщу з Німеччиною та Україною, протяжністю понад 670 кілометрів. Повністю завершити її будівництво планують аж наприкінці наступного року, бо нині не збудованими залишаються відтинки між Ярославом і Ряшевим та між Тарновим і Дембіцею.
Поляки радіють зі своїх здобутків, але тихо. Всі ділянки А4 в Прикарпатському реґіоні мали здати ще перед проведенням Євро-2012. Через кризу на будівельному ринку Польщі амбітні плани постійно відтерміновували. Кілька фірм, які попервах взялися за будівництво, збанкрутували, а ті, що вижили, суттєво сповільнили темпи робіт. Утім півторарічне спізнення поляків ніщо порівняно з темпами «будівництва» концесійної дороги в Україні Львів–Краковець. Уже десять років чиновники шукають іноземного інвестора, а український уряд не поспішає виділяти необхідні 4 млрд. гривень. Ця траса є дуже важливою, бо на Львівщині власне через пункт пропуску Краковець–Корчова до Польщі проїжджає найбільше автівок. За вісім місяців цього року кордон перетнули понад 800 тисяч транспортних засобів.
Не заплатиш – не поїдеш
Але за те, щоб користуватися благами «євротранспортної» цивілізації, водії змушені платити. Згідно з польським законодавством, усі автостради мають бути платними. А тарифи встановлюють власники доріг. Ними є державна структура та приватні фірми.
Цього року рекордним прибутком похвалилася приватна фірма «Стальекспорт» – перша в державі, яка перебудувала та пристосувала ділянку А4 Краків–Катовіце до вимог платної автостради. За 9 місяців зібрала з водіїв понад 16 мільйонів доларів.
Натомість якщо відтинок автомаґістралі підпорядкований Генеральній дирекції державних доріг, то вартість «побору» (так польською називають тариф) своїм розпорядженням визначає міністр транспорту. Сьогоднішній тариф – це приблизно 10 грошів за кілометр. Відтак, після введення в експлуатацію дороги від Корчової, можна залежно від кілометражу самостійно рахувати, на скільки збідніє гаманець кермувальника.
Зараз, щоби проїхати в один бік по всій довжині автостради А4, водії викладають понад 10 доларів на двох відрізках – Краків–Катовіце та Глівіце–Вроцлав.
Треба визнати – Польща обрала найприбутковішу формулу оплати за проїзд. Таку саму, як в Італії, Франції чи Іспанії – коли платиш за відстань, яку проїжджаєш по платній дорозі. Адже в найближчого сусіда Польщі – Німеччині – усі автобани безкоштовні. Також набагато лояльнішими до водіїв є Чехія, Словаччина, Австрія, Словенія, Угорщина. Там діють так звані віньєтки – коли платиш не за кілометраж, а за певний час. Їх можна купувати на кордоні чи заправках та, скажімо, приблизно за 10 доларів на тиждень безперешкодно їздити куди заманеться.
Утім закладати кругленьку суму на проїзд з вітерцем та комфортом у бюджет подорожі чи ні–- вирішують водії. Бо альтернативні дороги – завжди є. Але тоді доводиться їздити через населені пункти з притаманними їм заторами, удвічі більшим обмеженням швидкості та не завжди якісним дорожнім покриттям. Хоча, якщо є час і натхнення, можна понасолоджуватися флером маленьких містечок та несподіваними архітектурними відкриттями.
Полякам – тюнинґ, українцям – клопіт
Чекають зміни і на тих, хто звик подорожувати потягами. Гряде модернізація залізничної колії – Е30 – панєвропейського коридора, який з'єднує Німеччину, Польщу та Україну. Тюнинґ мав би бути з усіма позитивними наслідками – рейкові колії допасують до міжнародних стандартів, щоби пасажирські потяги могли курсувати зі швидкістю 160 км/год, подбають про більшу пропускну спроможність та безпеку пасажирів.
Нещодавно Європейська комісія радикально змінила політику транспортного інвестування. Вперше з мозаїки різноманітних шляхів у 28 державах вирішили створити єдине потужне європейське транспортне сполучення – 9 так званих коридорів. Ними вільно міґруватимуть люди та товари у межах проекту ЄС «Об'єднуючи Європу». Тому величезні кошти, необхідні для оновлення міжнародних колій, поляки планують отримати власне з фондів ЄС. Щонайменше 4,7 млрд. євро. І найперша вимога до Речпосполитої – довести до євроладу свою залізницю.
Кінцевим пунтом новацій на залізничних коліях Е30 стане кордон з нашою державою – на пропускному пункті Медика–Шегині. Для того ж, щоби вирішити, як ми долатимемо технічну відсталість та транспортну несумісність, «Укрзалізниця» має ще два роки. Саме тоді Польща планує остаточно завершити транспортну революцію. І в цьому випадку хочеться зацитувати Остапа Бендера: «Час, який у нас є, – це гроші, яких у нас немає».
23.12.2013