Ще на початку 1905 р. "Національний Музей" взагалї не істнував. Була у Фундатора його ідея тільки, була воля перевести ідею в чин. І першим кроком у напрямі реалїзованя великого замислу було власне покликанє д-ра Іл. Свєнціцкого на становище, яке займає нинї.
Вибір випав щасливо. Свєнціцкий забрав ся відразу до дїла з незвичайним запалом, можна сказати — з ентузиязмом. З порученя Фундатора переїздить головні центри Росиї, в яких збирає памятки нашої друкарської штуки — і таким чином орґанїзує нинїшні гордощі "Національного Музея", віддїл стародруків. З порученя Фундатора переїздить у здовж і поперек українську Галичину і збирає памятки нашої національної культури. А поза тим іде систематична орґанїзацийна робота у самім музею. В його енерґічних руках росте музей не по місяцям, а по дням — і перед упливом іще 10-тка років виростає в нинїшний "Національний Музей".
Та не тільки музеольоґом по фаху і серцю є Свєнціцкий. Вийшовши зі школи ученого такої міри, як проф. В. Яґіч, розвивав він також живу наукову дїяльність як історик літератури, фільольоґ і т. п. Наукові праці його містили й містять видавництва такої міри, як "Извѣстія Имп. Академій Наукъ", "Archiv f slav. Philologie" і т. д. Від 1907 р. працює постійно у виданях Наукового Товариства ім. Шевченка. Нарештї доповнює знанє своє з обсягу славянознавства специяльними студиями у Петербурзї, Москві, Білгородї і Софії — і в липнї 1913 р. габілїтуєть ся на львівськім унїверситеті з порівнуючої істориї славянських лїтератур з українською викладовою мовою.
Поза тим не відказуєть ся він від участи також у громадськім житю українського Львова. Нема майже сезону Товариства українських наукових вислїдів ім. П. Могили, щоби з рамени його не виголосив він часом навіть цілої сериї викладів, як се мало місце пр. минулого року. Вкінци останні загальні збори згаданого Товариства передають у його руки фактично керму Т-вом.
І ще про одно треба згадати, говорячи про Свенцїцкого. Він є властивим інїциятором інституциї, яка вже у найблизшій будуччинї має увійти в житє й яка може мати для нас чимале значінє. Він є інїциятором власне "Товариства охорони української старовини".
І коли ми нинї, оглядаючи наочно "Національний Музей", дїло будь-що-будь монументальне, клонимо з пошаною і подякою голови перед його Фундатором, то у хвилї сїй треба згадати і вдячно також й імя — Іляріона Свєнцїцкого.
І. К-ий.
