Польовий командир Помаранчевої революції розповідає про відмінність між двома майданами й оцінює можливості повторення силового сценарію під час акцій протесту в Києві.
– Якою є різниця між майданами 2004 і 2013?
– Той майдан був організований і мав чітку та ясну ціль – скасувати сфальсифікований друг тур і привести Ющенка до президентства. Цей майдан значною мірою стихійний, він має багато цілей.
Той Майдан був керований з одного центру і добре управлявся, а цей майдан має щонайменше триголове керівництво – три опозиційні партії ним керують, і він значно стихійніший.
Тому є багато речей, які слабо піддаються контролю. Якщо оголошувати революцію, то нею треба управляти. Має бути єдиний центр управління масовим протестом. Те, що робилося в неділю на Банковій, значною мірою перебувало поза контролем лідерів опозиційних сил, тому що коли три сили керують замість одного центру, то завжди таке відбувається.
Але в понеділок воно вже увійшло в більш-менш системне русло. Я говорив і говорю про це щодня на Штабі національного спротиву – що Майдан-2004 виграв тому, що він був добре організований і мав чітку та ясну мету. А зараз немає ясної цілі – чого ми домагаємося.
Ми домагаємося відставки Кабінету Міністрів, про що говорить частина опозиції, ми домагаємося покарання людей, які били мітинґувальників, про що говорять інші, чи ми домагаємося усунення Януковича від влади, чого домагається значна частина майдану, який стоїть в центрі Києва. Тобто простим людям мало голови Азарова, вони вимагають голови Януковича. А голову Януковича можна здобути тільки шляхом масових наростаючих протестів, які охоплюють країну. Бо механізм імпічменту в Конституції прописаний, але його неможливо реалізувати, зважаючи на відсутність більшості в парламенті і відсутності нормального Конституційного суду. Тому багато цілей чи відсутність цілей призводять до того, що ситуація щодня може набувати цілком несподіваних розворотів. От у вівторок – ключова подія – домагається опозиція відставки уряду чи не домагається? Для цього треба, щоби частина фракції Партії реґіонів проголосувала «за» або вийшла з фракції. Але цього не достатньо, бо ж постає питання, задля чого люди вийшли на вулицю? Вони пішли на вулицю на знак протесту проти того, що Янукович відмовився підписувати угоду з ЄС. Як вирішувати це питання?
Частина «Батьківщини» вимагає у парламенті голосування закону про амністію Тимошенко, і це вже третя сторона питання. І відсутність однієї ясної цілі та бажання певної частини радикалів, особливо зі «Свободи», нагнітати ситуацію силовими протистояннями – воно трохи розмиває протест.
Моє глибоке переконання полягає втому, що радикалізація ситуації призводить не до розширення поля протесту, а до його звуження. Вона зменшує кількість людей, які протестують, оскільки силових радикальних дій значна частина людей відверто побоюється.
– Як Ви оцінюєте дії лідерів опозиції?
– Я всі ці арґументи бачу і мені видається, що керівникам теперішнього протесту значно важче вибудовувати лінію протистояння з владою, ніж це було в нас, під час Помаранчевої революції.
Ми, польові командири того майдану, тепер взяли на себе зобов'язання організувати блокаду Кабміну, і сьогодні ми це більш-менш нормально зробили. Що стосується керівництва, то тут вся справа є в руках так званої реєстрової опозиції, маю на увазі «Батьківщину», «Свободу» і УДАР, значною мірою залежить, як керується майдан, і що буде завтра в парламенті.
– Оце суперництво між лідерами опозиції може завдати непоправної шкоди процесу. Бо часом складається таке враження, що вони весь час один на одного дивляться і бояться, щоби хтось когось не обігнав?
– Коли я бачу, як відбуваються засідання Штабу національного опору, як відбуваються певні дії та публічна поведінка, у мене інколи складається враження, що лідери реєстрової опозиції більше дбають не про досягнення позитивного результату для цього масового протесту, а про набирання балів у майбутній президентській гонці.
– Тобто вони не розглядають зараз можливості ставити питання руба про дострокові вибори президента?
– Мабуть, ні. Кожен з них, мабуть, глибоко підсвідомо, а може, й усвідомлено, хоче на цьому протесті набрати чим більше очок для персонального рейтинґу в майбутній президентській гонці. А завдання, на мою думку, стоїть не так: люди третій раз за часи незалежності вийшли на такий масовий протест. Цей протест усвідомлений – люди хочуть усунення режиму Януковича та підписання угоди з Європою. І досягнення цього завдання є головним для теперішньої опозиції. Якщо люди запідозрять, що опозиційні мітинґи мають якісь інші цілі, ніж ті, за які вони вийшли на майдан, то це, мабуть, дуже сильно відобразиться на довірі до всіх опозиційних сил.
– На Вашу думку, хто віддав наказ про побиття людей? Це був хтось з оточення чи сам Янукович?
– Це особисте рішення Януковича, особисте, він грав на залякування, але це не вдалося і він отримав прямо протилежний результат, і тому тепер він буде боятися це зробити. Не кажу, що він цього не зробить, але він буде сильно думати і сильно боятися це зробити, тому що це може викликати не просто протест, а люди можуть взятися за значно серйозніші речі, аніж древка від прапорів чи лопат.
– Чи можливе повторення силових дій з боку влади?
– Я не думаю, що існує висока ймовірність силового розгону Майдану. Янукович вже один раз спробував зробити це в суботу на Майдані Незалежності, і він отримав півмільйонний протест. Якщо він це зробить ще раз, то отримає параліч всієї країни. Можливо, йому доведеться тікати з країни.
Тому таку ймовірність я оцінюю як невисоку. Мені здається, Янукович зараз хаотично шукає можливості домовитися з ЄС, можливості знайти якийсь вихід, який послабив би напругу, яка встановилася внаслідок непідписання угоди у Вільнюсі.
І друге: мабуть, Янукович для себе вже вирішив, що він готовий пожертвувати Кабінетом Міністрів, якщо опозиція зніме вимогу відставки його персонально.
– Але тоді це зіграє йому на руку, він поставить замість Азарова Арбузова і нічого не зміниться…
– Опозиція не прийме такої рокіровки, вона вимагатиме повної відставки всього Кабміну і створення перехідного, технічного уряду із зовсім іншими фіґурами. Тобто зміна Азарова на Арбузова не влаштує не тільки Майдан, а й навіть помірковану частину опозиції.
– Складається враження, що лідери опозиції не були готові до того, що на вулиці вийде стільки людей, відтак не були готові очолити цей протест морально…
– Думаю, що не зовсім були вони готові до такого масованого виходу людей, тому дії у неділю були достатньо хаотичними. Що я можу сказати? Треба було готуватися. Я особисто був впевнений, що вийде багато людей – понад двісті тисяч. Бо звіряче побиття молодих людей, студентів, які були на майдані, викликало просто таки шалений спротив – я це відчував фізично. Питання в тому, як опозиція мала розпорядитися таким ґрандіозним протестним потенціалом. На мою думку, розпорядитися можна було значно ефективніше. Але вийшло як вийшло, тому ми зараз стараємося бути на Майдані день і ніч, пробувати допомогти людям і якимось чином коректувати дії опозиції.
Розмовляв Тарас БАЗЮК.
03.12.2013