ІІІ.
Сосуди церковні, хрести і євангелія.
Відділ сей, уміщений в сали III., містить в собѣ чаші з дискосами та звіздами, кубки на св. Дари, хрести, свічники, кадильниці, монстранції, оправні Євангелія і др. Матеріялом, з котрого ті предмети зроблені, єсть срібло, золото, олово і дерево. Робота — місцева або загранична. Стиль різнородний: готицкій, ренесансовий, бароко, мішаний або домородний — оригинальний. Деякі предмети були колись прикрашені жемчугами та самоцвітами. Виконанє грубше або ніжнійше, на деяких находяться гравюри, представляючі зображеня різнородних святих або сцени з житя Спасителя і Богородиці.
Найстаршій предмет відділу чаш доставила церков в Бродах. Єсть се чаша з срібним кубком в золотій оправі, на котрій доокола находиться декорація гравированя в стилю ренесансовім. Катальог відносить єї до початку ХVІ. віку. З церкви бродскої єсть друга чаша срібна з написею на підставці: Anna Jozefowna mieszka Lwowska. Anno Domini 1606. Подібних предметів доставили на виставу Институт Ставропигійскій церков семинарії львівскої, церков святоюрска, церков в Комарні, монастир жовківскій, Успеньска церков львівска, церква в Мацошині, Двірцях, Сяноці, Перемишли, Ярославли, Сокали, Бовшеві, св. Онуфрія у Львові, в Гуті-манастирскій, і др. З зіставленя виходить, що аранжери вистави не сягнули рукою в цілий край, з-відки можна-би було подібних дѣнних предметів зібрати в далеко білишім числї, а обмежилась на деякі лише місцевости. З другої сторони знов показуєся, що ще не весь край зрозумів вартість археологичної вистави і длятого поки-що не взяв ще участи.
Мимо того предмети, що находяться на виставі, мають свою ціну і дають якій-такій образ штуки золотничої і рїзьбарскої. Я спробую бодай деякі з тих предметів означити точнійше.
З срїбних виробів замітнїйші: Хрест з 1638 р., справлений совітом ктиторів Ставропигії за часів старшеньства Гавр. Лянґиша, Мих. Алвизи, Алекс. Прокоповича і Кост. Мазапети, а вироблений мабуть львівским золотником, "многогрїшяним рабом Божим Андрїєм Касіяновичем". Чаша з дискосом і звіздою з монастиря Скитского из зображенями Розпятя, св. Ивана, Матери Божої і страстьмя Христовими. Другі зображеня (святителїв) находяться на звіздї і дискос (образ Христа з ангелами). Чаша срїбна з рускою написею, дарована Алекс. Лобозою в 1658 р. до незвістної церкви. Чаша срїбна, золочена, дарована Теофилею Стриболовою, підчашинею землї новгородскої (1761 р.) незвістній церкви. Срібний кубок, прикрашений колись жемчугами, з написею: "Сія брачивЇ створи ієромонах Сілуон игумен монастира Путески", після переказу власність Довбоша, набутий Институтом від Гуцулів в окрузі снятиньскім.
На ще більшу увагу заслугують хрести різьблені з дерева в срібних оправах, в більшій части трираменні. На ніжну роботу, виріб ажуровий, точність в виконаню, симетрію і саму композицію численно різьблених зображень можна дивитись і не надивитись. Найстаршим з тих хрестів єсть хрест рускій, оправлений в срібло филигранової роботи, дарований ще 1487 р. епископови перемискому воєводою молдавским, Иваном Александром. Подібнй два хрести артистично викінчені і оправлені в срібло посідає і Институт Ставропигійскій, але як они так і другі хрести з других церквей (ярославскої, сокальскої, бовшівскої і ин.) походять уже з пізнійших віків, головно з віку XVII.
Належить при тім замітити, що ті з кидрового дерева з всяким артизмом різьблені хрести суть, можна сказати, найлюбійшою питоменностію наших руских церквей. Они находяться майже всюди і задля своєї старинности уважаються дорогими святощами. В деяких можна у внутрі подибати мощі святих або навіть частину з хреста Христового. Именно чернці Атоньскої гори любувалась в тій різьбі. З-відси розходились такі хрести по цілій Руси оригинальні, але в значній части наслїдовано их виріб і у нас, і про-те суть они по нинї німими свідками рїзьбаревої штуки на Руси.
В окремім ґабльоті находяться в сали III. і найстарші хрести з металю золоченого, однораменні, не рускі, з скляною емалією і зображенями Херувимів на раменах, котрих вік не дасться точно означити, але котрі після суду деяких знатоків мають відноситись до часів Каролинґів, отже аж до Х-го віху найпізнійше. В тім ґабльоті уміщено також плоскорїзьбу в формі малої иконки з слоневої кости, представляючу Розпятє Христа. Після переказу мала-би та рїзьба походити аж з часів Кароля Вел., отже з VIII. віку. Автентичности не хочемо оспорювати і радимо кождому оглянути той збір.
Євангелія оправлені в срїбло з гравюрами, хоч з пізнійших часів, будять рівно-ж деякій интерес. Доложивши всѣ ті прибори до старинних риз церковних, про котрих світлість і богатство розказано в II. уступѣ нашого справозданя, можна прийти до заключеня, що предки наші не щадили коштів ні заходів для храмів Господних і що храми ті сіяли золотом, срїблом, жемчугами та шовками.
[Дѣло]
16.11.1888