Bість про смерть о. Стефана Качали, яка наспіла до Львова в суботу вечером, тронула всїх до живого. Телеграма до нашої редакції прийшла о 5 годинї вечером, по замкненю числа. О годинї 6-тій зібрались вже видїли товариств наших і порїшили вислати на похорони своїх делегатів. Від клюбу послів руских поїхав пос. Романчук, від "Просвіти" д-р К. Левицкій, від товариства им. Шевченка др. Ант. Горбачевскій, від "Академ. Братства" товариш Трильовскій, від "Діла" заступник редактора, Кир. Кахникевич. Делегатів відпровадила па дворець в неділю вечером громадка Русинів львівских. Дальше порішили виділи товариств наших зложити на домовинї Покійника вінці з відповідними написями і подати Львовянам плякатами вість печальну. На плякатах, що явились на мурах Львова уже в недїлю рано, стояло: Стефан Качала (зї всїми титулами) упокоївся по довгій а тяжкій недузї, принявши св. Тайни, дня 10 падолиста в 73 році свого вельми трудолюбивого житя і в 46 році свого примірного священьства. На похорони запрошують: Просвіта, Тов. ім. Шевченка, Народна Рада, Руска Бесїда, Рус. товариство педагогичне, Зоря, і Академичне Братство. В недїлю вечером наспіла на руки посла Романчука телеграма з Відня: "Зложіть вінець Качалї від товариства Сїчи". Порученя не можна було виконати за для недїлї і пізної пори. Нинї, в понедїлок, коли правляться похорони в Шельпаках, відправлено також заходом питомців руских поминальне богослуженє в семинарскій церкви. Литургизував о. ректор Бачиньскій, до панахиди станули всї настоятелї. Взагалі сказавши, у Русинів львівских на днях стілько єсть рїчи, що про заслуги Покійника для справи рускої та про тяжку страту. Вправдї вже від літа знав дехто, що недуг о. Качали єсть невилїчимий, що стан здоровля погіршаєсь безнастанно і що можна було надїятись близької катастрофи, але мимо того кождий Русин відчув, що не стало довголітного борця за справу руску, — ветерана-политика. Пером єму земля!
12.11.1888