Хоч би хто став наступником Бенедикта XVI, йому не позаздриш. Проблеми, які перейдуть у спадок новому понтифікові, вирішувати вчорашніми методами буде вкрай важко.
85-літній Папа Римський Бенедикт XVI полишить престол 28 лютого. Про це він повідомив особисто на консисторії кардинальської колеґії.
Новина шокувала навіть його найближчих соратників. «Нам знадобиться декілька днів, — сказав речник Ватикану Федеріко Ломбарді, — щоб прийти до тями, оскільки це оголошення стало для нас усіх повною несподіванкою».
«В сьогоднішньому світі, який так швидко змінюється і ставить під питання віру, щоб нести слово Боже, необхідні сила як духа, так і тіла», — заявив Святіший Отець, повідомляючи про свою резиґнацію.
Вибір Папи — як вибір Давида
Зречення Папи «Збручеві» прокоментував отець Сергій Захарченко, представник Католицького медіа-центру:
– Дуже знаменним було те, що Святіший Отець Бенедикт XVI оголосив поточний рік у Церкві Роком віри. Це означає, що головна проблема, яку сьогодні має вирішувати Церква і її вірні, є брак віри. У своїх проповідях і посиланнях Папа наголошував, що всі ми маємо знову повернутися до наших християнських витоків і коріння віри, поглиблювати нашу віру і дбати про неї. Власне, саме про це і доведеться в першу чергу дбати наступникові Бенедикта XVI. Вже сьогодні релігійні експерти гадають, якою буде політика наступного Папи Римського — консервативною чи ліберальною? Крайній фундаменталізм не буде добрим для Церкви, як і крайній лібералізм. Хай буде золота середина. Повернення до коренів — ось найголовніше.
Якщо ж говорити про вибір конкретних претендентів, то нагадаю, що перед минулим конклавом Бенедикт XVI не вважався беззаперечним лідером. Він перебував скоріше у затінку, аніж на виду, і не належав до тих, про кого всі знають. Це як з вибором Давида було. Батько Давида сімох синів поставив, але жодного з них Бог не уподобав. А вибрав непримітного Давида. Так само й тут.
Радикальних змін не варто чекати
Тарас Антошевський, директор Релігійно-інформаційної служби України:
– Коли попередній Папа помер, мені було легше робити припущення щодо його наступника. Сьогодні немає таких яскраво виражених кандидатур, як минулого разу. В церковній сфері не так, як у політиці, коли за кілька років до виборів починають обговорювати шанси тих чи інших кандидатів.
Лише після конклаву (виборів) ми зможемо говорити про зміни в політиці Ватикану. Але хто б не став наступним Папою, радикальних змін не слід очікувати, зокрема в питаннях, що стосуються віри й моралі. Попередній Папа Іван-Павло ІI був відомий як людина відкрита до світу. Він суттєво змінив східну політику Ватикану. Його активність у світі загальновідома. Нинішній Папа вважається консервативнішим за свого попередника, але багато речей, які були прийняті за Івана-Павла ІI, готував кардинал Йозеф Ратцинґер, себто нинішній Папа Бенедикт XVI. Певні хитання (ліберальніші чи консервативніші) якщо й будуть, то не такими радикальними, щоби політика Ватикану суттєво змінилася.
Церква сьогодні перебуває у великій кризі. І перед наступним Папою постане багато проблем, які треба буде вирішувати. В першу чергу це адекватне реагування на виклики секулярного суспільства. Церква має навчитися чітко висловлювати свою позицію, а не бавитися в надмірну політкоректність, має казати за потреби своє тверде «ні». Але й тут дуже важливо не перегнути палицю. Бо якщо послідовно втілювати в життя рецепти найконсервативніших представників РКЦ, то Церква перетвориться на таку собі секту праведників, яку, ніби острів, звідусіль оточує ворожий океан грішників і відступників. Попередній Папа зробив дуже багато для того, щоб суспільство не секуляризувалося аж надто швидкими темпами. Майбутньому понтифіку варто дотримуватися такого ж курсу: демонструвати твердість і послідовність у принципових питаннях, але водночас бути відкритим для корисних сучасних віянь.
12.02.2013