В дописях і статях, надсиланих нашій редакциї з Галичини, повторяють ся вперто певні язикові похибки, яких виправлюванє забирає редакциї чимало часу і які наслїдком переоченя при редаґованю инодї попадають ся навіть у друк. На кілька з них хочемо нинї звернути увагу.
Мало хто вживає в Галичинї слова проте в значіню правильнім. В українській лїтературній мові вживаєть ся се слово (згідно з народною мовою) єдино тільки в значіню росийського между темъ, однако, польського mimo to. Для ілюстрациї значіня слова "проте" наводить Грінченко в своїм великім словари між иншим такий приклад з народної піснї: "Ох, я ж її вже просила, я-ж їй і годила, проте злая мачуха сорочки не шила". Очевидно, що проте має в сїм випадку (як зрештою завсїгди без виїмку!) значінє польського jednak, mimo to. Тимчасом галицький український інтелїґент привчив ся вживати слова проте в значіню польського przeto. Се веде до звичайних нїсенїтниць. Нинї прим. пише хтось до редакциї таке прошенє : "Частина доходу з сього концерту призначена на приватну народну школу, просимо проте помістити оповістку безплатно". В правильнім перекладї на польську мову сї реченя звучать ось так: "Część" dochodu jest przeznaczona na prywatną ludową, szkolę, mimo to ргоsimу i t. d.". Очевидно автор не хотїв дати свойому прошеню тако г о значіня, а слова проте вжив він (наслїдком припадкової схожости його звука з польським przeto) в значіню українського отже.
Завело ся в Галичинї вживати слова нїчо. Тимчасом такого слова в лїтературній мові нема. Польське niс значить по українськи: нїщо; польське niсzego — по українськи: нїчого. Poзповсюднене в Галичинї "нїчо" — се скорочене "нїчого". Можна його кінець кінцїв вживати в белєтристицї, в дияльоґах — подібно, як вживаєть ся там слова "бра" замість "„брате" (vocativus від "брат"), але втягати таку підрізану форму до лїтератури рішучо не годить ся.
Дуже часто вживаєть ся у нас неправильно слова а. За польським прикладом пишуть у нас : "між ним а нею", "народна школа а суспільство" і т. и. Се поганий польонїзм. У нас вживаєть ся а для зазначеня протиставленя, подібно, як прим. польське lecz. На примір: "nie on, leсz ona poszla do miasta" буде по українськи "не він, а вона..." За те кажеть ся по українськи "між ним і нею", "народна школа і суспільство" (подібно як в нїмецькій мові und), бо тут нїякого протиставленя нема, а навпаки — є повязанє.
Слова тамтой, тамта і т. д. в українській лїтературній мові нема. На "tamten świat" значить по українськи "на той сьвіт", "tego roku" значить "сього року", "tamtego roku" значить, "того року" (скорочене "торік"; "na tym brzegu" — "на сїм березї"; „па tamtym brzegu — "на тім березї".
Форм тoтa, тоті, сеся, cecї в лїтературній мові нема. Є тільки : та, ті, ся, сї.
Всьо в значіню польського wszystko — се галицький провінціоналїзм, який не має місця в лїтературній мові. Правильна форма : се. Тільки в дальших відмінках уживаєть ся змякшеного : всього побіч всего, всьому — всему і т. д.
Проти вимагає в українській мові genetiv у, в польській — dativ у. Отже : проти нього, проти ворогів і т. д. Тимчасом богато наших малограмотних інтелїґентів супокійно собі пише: проти ньому, проти ворогам...
Нема в лїтературній мові слів "наколи", „єсли" (коли, як, якщо).
Стільки на нинї язикових уваг. Поручаємо їх увазї наших читачів. При сїй нагодї не можемо здержати ся від зазначеня, що ледви чи знайдеть ся під сонцем другий нарід з інтелїґенциєю так рівнодушною до чистоти своєї лїтературної мови, як наше громадянство в Галичинї. Інтелїґент Поляк прим. пише мовою чистолїтературною, за те галицький український інтеліґент в 99 процент не соромить ся сам писати і евентуально із своєї канцеляриї випускати "українські" писаня в страшнім жарґонї, і не відчуває, яке ганебне сьвідоцтво виставляє він сам собі і яку велику кривду робить осьтак своїй нациї і своїй національній культурі.
[Дїло, 27.08.1913]
22.08.1913