Нейт Сілвер, гуру даних, повертається у спорт

Ендрю Еджкліф-Джонсон

На початку президентської виборчої кампанії 2008 року у США один з блогерів на сайті Daily Kos почав привертати увагу читачів. Він писав під ніком "Poblano" і спершу підрахував, що Гілларі Клінтон не вдасться досягти на праймеріз таких добрих результатів, як прогнозували експерти. Його прогнози, один за одним, ставили у незручне становище соціологів та політичних журналістів.

Після декількох місяців пошуків помилок в інтерпретаціях опитувань інших прогнозистів, Нейт Сілвер вирішив відкрити своє справжнє ім'я. "Неможливо називати себе сортом перцю чилі [poblano] і розраховувати на серйозну увагу медіа", - сказав він. Його шлях від анонімності до слави розпочався з блогу FiveThirtyEight, який він створив того ж року - названого так через кількість делегатів у колегії електорів США. Нещодавно його слава досягла чергового піку, коли він погодився закрити свій блог на веб-сайті The New York Times, що платила йому за нього з 2010 року, та відкрити новий на сайті спортивної телемережі ESPN, що належить The Walt Disney Company.

Вірний собі, 35-річний аналітик прийняв рішення лише після аналізу декількох змінних: хто міг би розвинути FiveThirtyEight у щось більш амбітне, і хто міг би запропонував редакційну свободу, високий престиж, розваги та гроші. NYT намагалася втримати його, але жодна газета не може конкурувати зі спортивним велетнем з 9 млрд доларів річного доходу.

Оскільки "Сіра леді" (прізвисько, за яким відома The New York Times) була колись вершиною можливої медіа-кар'єри, і залишити її можна було лише у труні, перехід Сілвера на ESPN шокував багатьох журналістів. Але він ілюструє дедалі більші тертя між традиційними гравцями медіа-ринку та журналістами - одноосібними брендами, що приваблюють велику аудиторію, але мають інтереси - і доходи - поза межами своїх щоденних обов'язків у редакції.

Як і у випадку із зірковими гравцями у спорті або на біржі, такі переходи можуть бути надзвичайно вигідними, але вони також можуть викликати напругу. "Особи, що привертають стільки уваги, загрожують відчуттю контролю окремих інституцій, - написав Ендрю Салліван, друг Сілвера, що колись переніс свій блог з Newsweek Daily Beast на власну платформу. - The New York Times потребувала Нейта набагато сильніше, ніж він потребував її".

Сілвер є аутсайдером-одинаком у політичній журналістиці, і, окрім того, почав займатися нею порівняно недавно. Він був вражений тим, наскільки слабким було висвітлення журналістами роботи Конгресу, коли у 2006 році зацікавився спробою конгресменів заборонити інтернет-покер, тоді важливе джерело його доходу. З наближенням виборів 2008 року він зауважив, що більшість кореспондентів непропорційно велику увагу приділяють далеким від реальності результатам опитувань на загальнонаціональному рівні, зовсім недостатню - штатам, що вагаються у виборі. Це спостереження стало підґрунтям для теорії, сформульованої у його книжці 2012 року "Сигнал та шум", що стверджує: коли ми завалені інформацією, ми блокуємо ті її частини, що нам не подобаються.

Його модель - 2000 рядків програмного коду - передбачила результати голосування у 49 з 50 штатів у 2008 році. Через чотири роки він збудував модель для усіх 50 штатів, а Gawker, блог, який веде його друг Нік Дентон, коронував його як головного чарівника Америки.

Перехід чарівника-статистика в імперію Міккі Мауса є фактично поверненням його до своїх коренів - як фахівця з аналізу бейсбольної статистики. Сілвер є сином професора політології та громадської діячки; у дитинстві він мешкав разом з ними у Ленсінґу, штат Мічиган, і вболівав за бейсбольну команду Детройт-Тайґерз. Його батько розважався, аналізуючи відвідуваність стадіонів. У 14 років Нейт вже будував моделі, намагаючись передбачити результати виборчого змагання у 1992 році між Джорджем Бушем-старшим та Россом Перо.

Після вивчення економіки у Чиказькому університеті, Сілвер став консультантом KPMG. Коли нудна робота над внутрішньо-корпоративним трансферним ціноутворенням йому набридла, він спробував передбачати результативність гри бейсболістів. Його модель "Pecota" принесла йому популярність у бейсболі, ще перш ніж він пристосував своє фірмове поєднання складних моделей та чітких наративів до політики - виду спорту, який часто порівнюють з кінними перегонами. Але це породило популярні закиди на його адресу: "Нейт добрий хлопець, що знається на бейсболі, але що він знає про політику?"

Деякі критики були навіть жорсткішими. Незадовго до виборів 2012 року, у яких брали участь Обама та Ромні, Джо Скарборо, колишній конгресмен-республіканець, ведучий ранкового шоу "Morning Joe" на телеканалі MSNBC, назвав його посміховиськом та теоретиком, який думає, що виборча кампанія "це просто жеребкування". Сілвер, що назвав традиційних експертів "принципово нікчемними", посперечався зі Скарборо на $2000, що він матиме рацію. Скарборо сплатив ці гроші, надіславши чек доброчинній установі, але редактор NYT, що представляє інтереси читачів (public editor), засудила поведінку Сілвера, заявивши, що, приєднавшись до редакції, він втратив "право поводитися, як вільний агент".

У своїх окулярах та коричневих костюмах і з неспокійним поглядом, Сілвер виглядає трохи як дивак. Але він любить завдавати удари у відповідь, звинувачуючи редакторів Politico, вашингтонського новинного сайту, що його зневажають, у відсутності інтересу до "світу за межами бульки", і присоромлюючи телевізійних прогнозистів, які "можливо, так само підкидають монетки".

Сілвер зіткнувся з підозрами навіть з боку деяких своїх колег у The New York Times. "Я думаю, що Нейт Сілвер навіть ніколи не вписувався у культуру NYT, - написала Марґарет Саллівен, редактор, що представляє інтереси читачів, відразу після оголошення про перехід Сілвера. - Він був, якщо коротко, деструктивним типом". Сілвер посміхається на це і каже: "Я сприймаю слово "деструктивний" як комплімент".

Проте, він перейшов до іншої великої медіа-групи, через що можна припустити, що такі бренди як NYT або ESPN ще приваблюють деструктивних зірок. Сілвер зазначає, що й інші блогери-бренди знайшли для себе місце у великих компаніях, зокрема Езра Клейн веде блог Wonkbook на веб-сайті The Washington Post, а ESPN є власником Grantland, непоштивого сайту на спортивну тематику, який редагує Білл Сіммонз.

Книжка "Сигнал та шум" продемонструвала масштаб проблем, якими займається Сілвер - від прогнозування погоди до прогнозування світових фінансових криз. Його намагаються переманити до себе Голлівуд та Волл-стріт, бажаючи скористатися його магією, але прагне для себе ширшої аудиторії.

Працюючи на ESPN, він далеко виходитиме за межі політики. "Певною мірою, у політиці точність моїх прогнозів вже була доведена, - зауважує він. - Після низки точних прогнозів результатів виборів, щиро кажучи, є більший ризик помилитися, ніж повторити успіх".

Сілвер планує застосувати свою модель до найрізноманітніших тем, зокрема освіти, присудження Оскарів та економіки. "Ми могли б почати зі спроби спрогнозувати чисельність зайнятих найманих працівників у США", - каже він, натякаючи, що він вже працює над створенням економічних індексів. Дехто хотів би, щоб він пішов далі. Езра Клейн написав нещодавно у Твіттері: "Нейта Сілвера - на голову ФРС".