Друга армія світу виявилася надутою бульбашкою. І це не вперше, коли вона дістає по писку від значно менших сил. В історії чимало було випадків, коли значно менша за потугою армія отримувала перемогу над сильнішим ворогом.
І як тут не згадати російсько-японську війну і битву у водах Цусімської протоки, коли вперше зіткнулися військові кораблі із залізною бронею. Саме завдяки цій битві Японія виросла у світову державу, а Росія стала хилитися до краху.
Але найцікавішим у цій битві була ефектна стратегія, використана адміралом Тоґо Хейхатіро, нащадком самурайської родини, який отримав британську освіту і командував японськими військами. Його кораблі зробили неймовірний несподіваний розворот перед носами ворожих військ.
Історик Едмунд Морріс назвав битву під Цусімою «найбільшою морською битвою з часів Трафальґару». Цікаво, що адмірал Тоґо був великим шанувальником адмірала Гораціо Нельсона, який командував британськими військами в тій битві, коли чисельно слабший британський флот зіткнувся з французькими та іспанськими військами біля мису Трафальґар у південній Іспанії. Англійці мали 27 лінійних кораблів, ворог – 33. Тоді французи й іспанці втратили загалом 23 кораблі. 3692 моряки загинули і 7 тисяч потрапили в полон.
На час Цусімської битви Тоґо був уже в літах, народився у 1848 р., і можна було б вважати його за вояка старої дати, який не володіє найновішими досягненнями військової науки. Але це було не так.
У 1871 р. японська влада відправила групу молодих офіцерів, у тому числі Тоґо, до Великої Британії для вивчення морської тактики. Незважаючи на глузування з боку його британських колег, які, не вміючи відрізнити азіятів один від одного, називали його «китайцем», він був найкращим студентом і відбув стажування на борту корабля Королівського флоту.
До часу, коли розпочалася війна, японський флот став одним із найпотужніших у світі. Уже під час японо-китайської війни 1894 р. японці знищили чисельно переважаючий флот китайців у битві на річці Ялу. Китай був змушений укласти мир, який коштував йому значної території (включаючи Тайвань) і втрати впливу в Кореї. Конфлікт пішов на користь росіянам, які контролювали значну частину Маньчжурії та Кореї. Зіткнення войовничих далекосхідних сусідів було лише питанням часу.
До 1904 р., коли Тоґо став командувачем японського імператорського флоту, він мав 6 куплених у Великобританії лінійних кораблів, 24 крейсери, 20 есмінців і 58 торпедних катерів.
6 лютого Росія та Японія розірвали дипломатичні відносини. Через два дні – за два дні до офіційного оголошення війни – Тоґо зненацька атакував базу російського флоту в Порт-Артурі в Маньчжурії. 10 торпедних катерів добряче пошкодили 2 лінкори і крейсер. Цього було достатньо, щоб переконати росіян, що нову силу в реґіоні не можна недооцінювати. У серпні того ж року російський флот, заблокований японцями в Порт-Артурі, спробував дійти до Владивостока, за 2,5 тисячі кілометрів на північ. Вийшли в море 6 лінійних кораблів, 4 крейсери і 8 торпедних катерів. Тоґо перехопив російську ескадру і за допомогою 4-х лінійних кораблів і 12-ти крейсерів змусив більшість ворожих кораблів повернутися на базу.
Тим часом під командуванням адмірала Зіновія Рожествєнского балтійський флот отримав наказ дістатися до Порт-Артура та зіткнутися з японськими військами. Розділений на дві ескадри, він розпочав похід довжиною у 33 тисячі кілометрів 15 жовтня 1904 р. через Балтійське та Північне море, Ла-Манш, води Іспанії та Португалії, уздовж західного узбережжя Африки, через Індійський океан і нарешті досяг Тихого океану. За цю довгу подорож моральний дух російських моряків добряче підупав через новини про капітуляцію Порт-Артура та знищення кораблів.
Однак горда армада Рожествєнского все одно мала загрозливе видовище. До її складу входили 8 лінійних кораблів, 3 броненосці берегової оборони, 2 броненосні крейсери, 7 легких крейсерів, 9 торпедних катерів і допоміжні кораблі. У Тоґо було 4 лінкори, 8 броненосних крейсерів, 24 легкі крейсери та 64 есмінці і торпедні катери. Але значно суттєвішими були якісні відмінності. Японські лінкори були швидші за російських в середньому на 3-4 вузли. Крім того, їхні снаряди були в 4 рази потужнішими, оскільки були начинені новою вибуховою речовиною – мелінітом. Вибух випускав хмари отруйного та пекучого газу. Японські артилеристи також були краще навчені: вони стріляли влучніше і вдвічі швидше російських. Випущені за одну хвилину снаряди японської ескадри несли близько 3,5 тонни вибухівки, російської – лише близько 220 кілограмів.
Рожествєнскій мав намір зайти в єдиний доступний йому порт – Владивосток. Для цього йому доводилося обпливати Японські острови або піти набагато простішим і коротшим шляхом – просто через Цусімську протоку між південно-східним краєм Корейського півострова та островом Цусіма. Однак ці води патрулював флот Тоґо.
Російські кораблі увійшли в протоку пізно вночі 26 травня 1905 р., пливучи в темряві зі швидкістю 9 вузлів. Їм вдалося непоміченими перетнути першу лінію ворожих крейсерів і торпедних катерів, але один з японських крейсерів помітив за кілька миль позаду два російські госпітальні кораблі, які були повністю освітлені відповідно до вимог міжнародного права. Його капітан негайно надіслав повідомлення адміралу Тоґо, який перебував на своїй базі на південному узбережжі Кореї, навпроти Цусіми: «Видно ворожий дим». Основні сили японського флоту негайно відпливли на перехоплення росіян.
Своїм флагманом, лінкором «Мікаса», Тоґо повів японський флот уздовж північного берега Цусіми, щоб зустріти російську ескадру, що наближалася з півдня. О 01:45 27 травня він помітив її приблизно за 8 морських миль. На чолі двох колон кораблів, що рухалися зі швидкістю майже 10 вузлів, йшли великі російські броненосці. Адмірал Тоґо послав своїм військам сигнал: «Від цієї події залежить доля імперії. Нехай кожен докладе максимум зусиль!»
Тоґо спрямував свої частини просто на ворога, але дотримання цього курсу загрожувало опинитися між двома колонами росіян. Отже, була загроза, що японські кораблі розтрощать ворожі сальви. Але якби він наказав курсувати далі на схід, ворожа ескадра легко могла його минути і продовжити рух на північ до безпечного Владивостока.
У цій ситуації більшість командирів наказали б повністю розвернутися, щоб японські кораблі могли рухатися на північ, паралельно російській колоні. Але тоді слабші кораблі адмірала Тоґо, крейсери, могли потрапити під вогонь могутніх російських лінійних кораблів, що плили на чолі ворожого строю.
І тут Тоґо робить дуже ризикований маневр, який прославив його в майбутньому. На подив росіян, він спочатку наказав суднам, що супроводжували флагман «Мікаса», розвернутися і перетнути курс ворожих кораблів, що наближалися. Цей маневр став відомий як «перетин Т» – росіяни, що наближалися, утворювали ядро літери, а японці – горішню горизонтальну лінію. Ризик полягав у тому, що Тоґо піддавав боки власних кораблів ворожому вогню, і їм доводилося цілитися в набагато меншу і складнішу ціль, якою були ворожі кораблі, видимі з носа. Але була також інша вигідна позиція: росіяни могли використовувати свою артилерію лише з передових веж, а японці могли вести вогонь з бортів.
Пізніше командор Семйонов писав: «Дивився, дивився і, не вірячи своїм очам, не міг відкласти бінокля». Прагнучи скористатися очевидною помилкою Тоґо, о 13:49 росіяни відкрили вогонь з відстані близько 3,5 милі. Але як занотував Семйонов, підвела чи точність, чи боєкомплект, бо багато російських снарядів так і не розірвалися. Що ми бачимо й зараз.
Тим часом японські кораблі рухалися так швидко, що заки росіяни зорієнтувалися, як вони вже опинилися ліворуч від їхнього носа. Вони з роззявленими ротами спостерігали, як японці зробили повний розворот і вишикувалися на паралельному курсі. Семйонов писав: «Суперник завершив розворот. 12 японських кораблів, розташованих близько один від одного і в ідеальному порядку, пливли паралельно нам». О 13:53 японці відкрили вогонь у відповідь. Відстань між ворожими кораблями на той момент була майже межею для точного вогню, але Тоґо знав, що він міг покластися на своїх добре підготовлених артилеристів.
Влучність японського вогню вражала. Модерні японські снаряди вибухали з величезною силою, розриваючи корпуси російських кораблів, вбиваючи і калічачи моряків. Першим затонув лінкор «Ослябя». Потім японські війська увійшли в туман і бої тимчасово припинилися. Але близько 15:30 росіяни втратили флагман Рожествєнского «Суворов», а потім ще два – «Алєксандр III» і «Бородіно». Після заходу сонця Тоґо відвів основні сили і пустив у бій торпедні катери. Торпедований лінкор «Наварін» затонув негайно, а два пошкоджені крейсери та другий лінкор потопили свої екіпажі наступного дня. Ескадра Рожествєнского була знищена, а сам важко поранений адмірал потрапив у полон. Після замирення його звільнили.
Росіяни втратили майже всі свої кораблі. До Владивостока дійшли лише 2 торпедні катери і допоміжний крейсер. Було вбито 4830 і взято в полон 5917 моряків. Японці втратили 2 торпедні катери і 116 убитими.
Поразка під Цусімою змусила росіян укласти мир, який приніс Японії значні територіальні придбання – передусім контроль над Кореєю та Маньчжурією. І це разом із величезним престижем, отриманим у результаті перемоги, зробило Японію наймогутнішою азійською державою. Тріумф адмірала Тоґо також ознаменував початок нової ери у морській тактиці та озброєнні, де домінували потужні лінійні кораблі з великокаліберною корабельною артилерією великої дальності, яка могла знищувати менші судна на більшій відстані, ніж раніше. Таким чином японський адмірал зрівнявся зі своїм великим героєм – лордом Нельсоном.
А Росія занурилася в тривалу кризу і революцію.
Її поразка у цій війні призведе до того самого. А ми не мусимо думати, що неможливо перемогти могутнішого монстра. Надто, що він на глиняних ногах.
05.04.2023