Спадкоємці Кирило-Методіївського християнства

На тлі нинішніх змагань між церковниками і політиками за першість у святкуванні 1025-ліття Хрещення Руси-України київським князем Володимиром православні й греко-католики Закарпаття гідно вшанували 1150-ліття початку євангелізаційної місії рівноапостольних Кирила та Методія у Великій Моравії. До її складу тоді входила і Срібна Земля. Як зауважив один дотепний закарпатець, його далекі предки вже читали по-слов’янськи богослужебні книги, коли у Києві ще поклонялися пенькам, а на місці, де збудували Москву, ведмеді бігали…
 

Зрештою не лише на Закарпаття, а й на обширні українські терени за північними схилами Карпат поширювалися володіння моравських князів Ростислава та Святополка – а разом з ними й місійна діяльність учнів братів із Солуня.

Український греко-католицький історик Ісидор Нагаєвський у виданій 1954 року в Римі фундаментальній праці «Кирило-Методіївське Християнство в Руси-Україні» зазначив, що слов’янський обряд у Вселенській Католицькій Церкві був схвалений і кілька разів підтверджений Апостольським Престолом. Архієпископ Методій служив також слов’янською мовою латинську літургію. Папа Римський Адріян ІІ, висилаючи Методія до Моравії, наказав під час св. Літургії читати Апостола і Євангелію спочатку латинською, а потім зрозумілою місцевому населенню слов’янською мовою. Св. Методій об’єднав у слов’янському обряді три культури: грецьку, латинську і слов’янську. Моравська митрополія, яка складалася з 7 єпископських престолів, виконувала роль посередника між Заходом і Сходом. Нерідко паралельно існували в одному місті латинський і слов’янський єпископи. Зафіксовано, що за вибором архієпископа Методія його наступником став Горазд, який відправив його похорон трьома мовами – грецькою, латинською і слов’янською. Але Моравська митрополія проіснувала недовго. Західні слов’яни потрапили під вплив німців, латинської Церкви і західної цивілізації. Після втечі від переслідувань у Моравії значна частина учнів Солунських братів продовжувала свою діяльність також на сусідніх руських землях. Є навіть припущення, що кирилівська частина т. зв. Реймської Євангелії була написана кимсь з духовних на Закарпатській  Русі чи навіть в Галичині.

Тож, чи не звідси почерпнув достатні духовні кадри для християнізації своєї держави київський князь Володимир? В такому разі виникає запитання,  в чому причина тривалого замовчування історичної ролі св. Кирила і Методія в християнізації земель, які входять до сучасної Української держави? Вичищування пам’яті й цензура хронік сягає ще "Повісти Минулих Літ». Присутні на берегах Дніпра представники грецької ієрархії, поширюючи свою церковну політику, втягнули Київ до роздору з Римською Церквою. Відповідно з текстів усувалось все, що не відповідало прогрецькій орієнтації. На державному рівні все звелося ледь не до того, що Кирило і Методій – засновники слов’янської писемності.

Витирання історичних слідів церковної діяльності св. Кирила і Методія в Центральній Європі відбувалося й відбувається як на Сході, так і на Заході, за винятком Словаччини і Чехії. Це правда, що внаслідок варварського знищення кирило-методіянських бібліотек у Великій Моравії відсутні писемні матеріали про тогочасне церковне життя слов’ян. З тих часів дійшли поодинокі перебудовані церкви-ротонди або залишки їх фундаментів. Кирило-методіянство зазнало латинізації чи візантизації, зберігшись лише в Хорватії.

Чомусь і в Польщі забули цього року віддати шану св. Кирилові і Методію, завдяки яким хрис­тиян­с­т­во поширювалося там також у слов’янському обряді.

Зокрема, Франк Кмєтовіч у своєму дослідженні "Коли Краків був «Третім Римом»" стверджує, що це місто було осідком окремого архієпископа слов’янського обряду, котрий був під­по­ряд­ко­ва­ний безпосередньо Папі Рим­ському подібно до сучасних східних патріархів у Ка­то­лиць­кій Церкві.

У Кракові паралельно діяли латинські і сло­в’янсь­кі єпископи. Натомість в полоній­ному сере­довищі США, в Детройті, ще в 1977 р. був ор­гані­зова­ний Клуб святих Кирила і Методія з метою від­род­жен­ня польської традиції сло­в’янсь­кого обряду й створення помосту для діалогу з братніми сло­в’ян­сь­кими народами та поширення по­ль­сь­ких впливів в сере­довищі по­бра­тимів з дав­ньої Речі Посполитої.

В Україні культ святих Кирила і Методія відчутно на Закарпатті, де на їхню честь будували й продовжують зводити церкви. Здійснюючи паломництва до Риму, духовенство і миряни завжди відвідують також базиліку св. Климентія, щоби поклонитися там мощам св. Апостола Кирила. Нещодавно на чолі з мукачівським греко-католицьким єпископом Міланом Шашіком здійснили паломництво до Нітри в Словаччині та Велеграду в Чехії, де взяли участь в святкуваннях 1150-ліття початку євангелізаційної місії рівноапостольних Кирила і Методія у Великій Моравії.

Зважаючи на походження своєї пастви в Закарпатській області, УПЦ Московського патріархату кількома заходами відзначила там обидва церковні ювілеї. У третій день свята на честь Святої Трійці в Городилівському чоловічому монастирі з благословення архієпископа Хустського і Виноградівського Марка відбулося єпархіальне святкування 1150-річчя початку християнської місії на цих землях святих братів Мефодія і Кирила та 1025-річчя Хрещення Київської Русі. 7 червня  з благословення високо-преосвященнішого Феодора, архієпископа Мукачівського і Ужгородського у храмі с. Станово Мукачівського району відбулися духовно-місіонерські читання.

Головні святкування у Мукачівській греко-католицькій єпархії sui juris (свого права) розпочалися 14 липня у селі Сторожниці Ужгородського району, де  єпархіальний відпуст очолив мукачівський єпарх владика Мілан Шашік. Там збереглася оригінальна церква свв. Кирила і Методія, в архітектурі якої поєднано три стилі: візантійський, латинський і чеського конструктивізму.

Єпископ Мілан Шашік пригадав слова із Апостольського Листа Римського Архиєрея Івана Павла ІІ з нагоди 350-річчя Ужгородської Унії, де зазначено: «Якщо Ужгородська Унія йде слідами Флорентійського Собору, то цілком слушно буде розглядати її також у контексті тісного духовного зв’язку з місією Слов’янських Апостолів, святих Кирила і Методія, проповідування яких поширилось з Великоморавських земель аж до Карпатських гір. Тому вірні тих Церков, які беруть початок від Ужгородської Унії, цілком слушно вважають себе спадкоємцями кирило-методіївської спадщини».

Ювілею 1150-ліття початку євангелізації святих Кирила і Методія та їхніх учнів у Центральній Європі була присвячена Восьма проща народів та національностей, яка 20 липня пройшла у місті Тячеві. На це торжество з батьківщини свв. Кирила і Методія прибув Апостольський екзарх македонських католиків візантійського обряду владика Кіро Стоянов, який промовляв до присутніх українською мовою.

  Греко-католицький владика Кіро Стоянов з Македонії промовляв українською мовою

Свої молитви до Бога учасники Прощі в Тячеві заносили рідними мовами. Частину парафій Мукачівської греко-католицької єпархії складають змадяризовані русини, які вже з діда-прадіда чуються угорцями, але зберігають візантійський обряд у своїх храмах. Звучали також молитви словацькою та румунською мовами. Румуни пояснили, що прийшли, щоби разом зі сусідами відзначити ювілей християнізації цього краю.

В неділю, 21 липня, торжества продовжилися в місті Мукачеві, де відбулася перша Служби Божа у найбільшому храмі на честь свв. Апостолів Кирила і Методія на терені Мукачівської греко-католицької єпархії. Будівництво цієї святині завершує о. Володимир Буришин. Після Архієрейської Святої Літургії відбувся Хресний хід із іконою з мощами св. Кирила і св. Папи Климента до пам’ятника свв. Кирила і Методія в центрі міста.

  Мукачево

Присутній міський голова Мукачева Золтан Лєнд’єл в нашій розмові зазначив: «Церква показує приклад незалежно від того, чи ти греко-католик, православний, реформат чи римо-католик. Всі поважають рівноапостольних Кирила і Мефодія. Для нас, для Мукачева і Закарпатської області, це дуже важливо, бо ми багатонаціональний, багато-конфесійний край. І якщо в нас тої толеранції не буде, то це призвести не тільки до протистояння, деколи до війни, як це було недавно в Югославії. Тобто релігію і етнічні розбіжності деколи використовують нечесні політики, протиставляють одних людей проти інших, і потім треба роками примирювати. Не завжди це вдається, як наприклад на Близькому Сході. Хочу ще сказати, що в нас у центрі міста є пам’ятник святим Кирилу і Мефодію. Коли ми на конкурс подали декілька проектів, то підтримали якраз цей проект. Хочу наголосити на тому, що вони відіграли велику роль, особливо в цій частині Європи, в проповідуванні християнської релігії. Важко тоді було переходити від язичництва. Нинішні його прихильники – це більше мода, ніж віра. Істинну віру якраз впровадили рівноапостольні Кирило і Мефодій. Можна собі уявити, як їм важко було переконувати людей переходити з ідолопоклонства у християнську віру. Ще дуже важливо, що вони були і просвітителями, адже ми завдяки їм маємо азбуку кирилицю.  Вони навчали народи жити в злагоді».