Евген Коновалець, сии народнього учителя, народився у Львові в 1891-ому poці. В 1909-ому році здав у Львові ґімназійну матуру і вписався на правничим факультет, здобуваючи ще до війни абсолюторію. Як студент університету належав до четвертої націонал-демократичної секції „Академічної Громади", цікавився громадськими справами і брав живу участь у громадському житті.
Як запасний старшина пішов на війну з 35-тим полком краєвої оборони австрійської армії і підчас боїв за Маківку дістався у московський полон. Перебував у таборі полонених у Царицині, після вибуху революції, у половині 1917-го року приїхав до Києва, де став командантом Галицько-буковинського куреня при Галицько-Буковинському Комітеті в Києві, згодом куреня і полку Січових Стрільців, який розформували за гетьманської влади. Влітку 1918. р. починає організовувати окремий загін Січових Стрільців у Білій Церкві. В часі повстання проти гетьмана переформовано загін у корпус Січових Стрільців, причому його командантом став полковник Коновалець залишаючись на цьому становищі до грудня 1919. р. У тому часі пропонували полк. Коновальцеві членство у Директорії УНР, але він цього членства не приняв.
Корпус Січових Стрільців тісно зв’язаний з особою полковника Евгена Коновальця. Беззастережна й непохитна боротьба тієї найкращої частини новітньої української армії за повну самостійність України, факт, що корпус СС за ввесь час свого істнування не звернув зі шляху тієї боротьби — це у першій мірі діло і заслуга його коменданта, полковника Евгена Коновальця.
Після траґедії армії УНР у Чарторії полк. Коновалець був разом з іншими старшинами Січових Стрільців інтернований у Луцьку. Звідти виїхав у військовій дипльоматичній місії від уряду УНР до Австрії та Чехословаччини де переговорював у справі орґанізації нової укра їнської армії з інтернованих стрільців і старшин у таборах ЧСР, але це йому не вдалося через спротив галицького закордонного центру у Відні. У Відні полк. Коновалець брав участь в орґанізації групи „Молода Галичина", що мала на меті протиставитися партикуляризмові і сварні обох тодішніх українських урядів: УНР у Тарнові та ЗУНР у Відні.
В 1921-ому році полк. Коновалець вернувся до Львова, але швидко виїхав знову у звязку з акцією УВО в часі виборів 1922. р. (між іншим у звязку з замахом Дзіковського на Твердохліба). За кордоном обєднує націоналістичні елементи і стає на чолі «Орґанізації Українських націоналістів», яку оснували на першому конґресі у Відні в зимі 1929. р. Видалений з Німеччини жив у Женеві, звідки теж видалили його на домагання польського уряду, після чого проживав мабуть найчастіше в Італії.
РОДИНА ПОЛК. КОНОВАЛЬЦЯ ВИЇХАЛА ЗА ГРАНИЦЮ.
На першу вістку про смерть полк. Kоновальця, що надійшла до Львова, родина покійного вислала телєґрафічний запит до дирекції поліції в Роттердамі у справі траґічної події. На цей запит прийшла теж телєґрафічна вістка, що полковник Евген Коновалець не жиє.
Діставши це потвердження, родина поробила заходи, щоб дістати короткою дорогою закордонні пашпорти, на які виїхали за кордон: брат полк. Коновальця д-р Мирон Коновалець та сестра пані Коновальцевої п-і Софія Мельникова з мужем, полк. Андрієм Мельником. До речі, були вони в тому клопоті, що не знали, де мають шукати дружину покійного, бо не мали ніяких відомостей про місце її побуту.
КОТРИЙ ЦЕ ВАЛЮХ?
У звязку з прізвищем убивника полк. Коновальця, що його падають офіційні комунікати пресових аґенцій, інформують нас, що з кола української молоді знаний був перед роками Валюх, мабуть студент ветеринарії, що був зразу націоналістичних переконань і перейшов потім до табору комуністів, був навіть на Радянщині, але скоро вернувся звідти і виїхав за кордон. Найближчі дні певно принесуть вияснення цієї справи.