Ольга Погрібна-Кох. Львівська художниця у третьому поколінні, вже ціле покоління – 27 років – екзистує, починаючи зі свого пляшк'арту, в нашому арт-просторі сама. У цей ювілейний для нинішньої соленізантки день для розуміння філософського діапазону мисткині пропонуємо віртуально – в актуальному карантинному тренді соціального дистанціювання – перейтися виставою її живописних циклів «Колекція бажань» та «Пісня пісень».
КОЛЕКЦІЯ БАЖАНЬ
Бажання для Ольги Погрібної-Кох є полісемантичною субстанцією. У ній загніздилися цілі рої художньої уяви й набутих знань, а з життєвим досвідом розвинулися й розмаїті смислові конструкти. Зіставившись з авторською екзистенцією, ці візуалізовані бажання засобами малярства набули форм іронії і гримасних масок і вилилися у «Колекцію бажань». У парадигмі інтелектуальних лабораторій над соціальними і психологічними деформаціями сучасності визрівала оригінальна ціннісна настанова, що набула концептуальної цілісності у форматі тематичної серії картин, самі назви котрих витворюють карусель послідовної хаотичності, тобто цієї нашої хаотичної сучасності: «Спрагле бажання», «Високе бажання», «Гостре бажання», «Ніжне бажання», «Омарине бажання», «Стрімке бажання», «Мокре бажання», «Заборонене бажання», «Врівноважене бажання», «Мирне бажання»...
Ольга Погрібна-Кох
Врівноважене бажання, 2014
Полотно, олія
У неї переселилися окремі міфологічні ідеї попередніх десятиліть, зокрема з періоду зацікавлення мисткинею сюрреалізмом, творчістю М. Ешера, а також «естетикою абсурду». Звичайно, такої творчої інтерпретації бажання як культурно-антропологічної категорії, як у О. Погрібної-Кох, в мистецтві — ні в малярстві, ні в літературі, ні в театрі чи кіно – ще не було. У вибудуваних нею образах є лише віддалені сліди-алюзії від Франца Кафки чи Луїса Бунюеля, Альфреда Хічкока, Ежена Йонеско чи Пітера Грінуея, які своїми символічними світами прокладали свої шляхи до потаємних закутин людської і суспільної свідомості. Натомість львівська мисткиня розвинула зовсім іншу методологію антропологічних студій над пихою й гріховністю. Її естетичний сарказм має свої мережі зв’язків із сучасністю в різних проєкціях політичного, соціального або психоемоційного абсурду. Вона сама вільно режисує сцени символізації парадоксальних смислів, які нагадують або якісь таємні, езотеричні ритуали, або версифікаційної гри-шаради, або прямі чи опосередковані натяки на знаних історичних персонажів, біблійні притчі, гру лінгвістичних конструктів-понять.
Ольга Погрібна-Кох
Бажання запаху (диптих). Запах Гір. 2014
Полотно, олія
Художниця за власною логікою чи під натиском підсвідомості «випускає» на арену «антиутопії абсурду» своїх індивідуальних «персонажів» або гіперболізовані відлуння-знаки тих тотальних ціннісних деформацій, які супроводжують політичні й цивілізаційні потрясіння XX–XXI ст. У такому тематичному репертуарі проявляється й авторська філософічна настанова Ольги Погрібної-Кох як мисткині, котра шукає відповіді на актуальні питання етики життя в умовах розбалансованих ієрархій вартостей.
Роман Яців
Ольга Погрібна-Кох
Творче бажання, 2014
Полотно, олія
Доісторичні міфи про створення світу переказують, що спершу було бажання, відчувши яке, Творець вимовив Слово… зауважте, не порожній звук, а Слово структурне, наповнене енергією, бо саме бажання, емоція робить слово вагомим і значущим . У ті давні часи Слово було безцінним даром, що спричинився до появи людства. Нині ж, через зарозумілість та збайдужіння того ж людства, сила і слава покинули колись наповнені енергією слова.
Ольга Погрібна-Кох
Стрімке бажання. 2014
Полотно, олія
Людські бажання в чистому, не закаламутненому реаліями вигляді існують лише в снах. Сни і міфи створені однією мовою – мовою символів, завдяки яким проявляються наші глибинні переживання, почуття, думки набувають реальних конфігурацій зовнішнього світу.
Ольга Погрібна-Кох
Гостре бажання, 2014
Полотно, олія
Це універсальна, трансісторична мова всіх культур, тут своя граматика, свій синтаксис, а тому нездатність розуміти цю мову архаїчна людина сприймала, наче непоправну, небезпечну для життя упослідженість.
Ольга Погрібна-Кох
Спрагле бажання, 2014
Полотно, олія
Ольга Погрібна-Кох оволоділа прочитанням символів майстерно: у її роботах зовнішній світ перетворюється на умовні, спонтанні та універсальні знаки внутрішнього світу, душі й розуму. Їхня змістова структура багатошарова і розрахована на активну внутрішню роботу глядача. Словник символів у живопису художниці асоціативний, непідвладний причинно-наслідковим зв’язкам. Її роботи – такий собі місточок між ірраціонально-інтуїтивним, безсвідомим та свідомим, раціональним, відправні пункти на шляху до пізнання речей. Твори художниці наповнені цілком буденними, банальними предметами, проте предмети ці, занурені в реалії наших снів, проявляють свої справжні смисли. Одвічне бажання віднайти рівновагу, душевну гармонію породжує симетрію яка, проте, не має права бути ідеальною, мусить мати погрішність, щоб змусити нашу підсвідомість трудитися, прагнути досконалости, балансувати равликом на затупленому лезі власного інтелекту («Гостре бажання») чи слонячими тушами на гойдалці («Врівноважене бажання»).
Ольга Погрібна-Кох
Мокре бажання, 2014
Полотно, олія
Твори художниці завжди супроводжує слово – воно частка тієї жаданої симетрії-рівноваги між бажанням та його реалізацією, оскільки гармонізує царину образності – кольору, ритму, структури живописного полотна – осмисленою, вагомою енергією звуку.
Ольга Погрібна-Кох
Бажання бажань, 2014
Полотно, олія
Логіку картини можна вибудувати, оцінивши співвідношення частин, установивши баланс внутрішньої суті величин: любові, страждання, натхнення, подиву. У такий спосіб, через мале до великого, відновлюється гармонія світу: спіймані зненацька художницею й пришпилені на полотні бажання перестають бути небезпечними і з категорії стихійного лиха переходять у категорію безневинного захоплення.
Оксана Ременяка
ПІСНЯ ПІСЕНЬ
О. Погрібна-Кох
Вірсавія, 2016
Полотно, олія
У малярському циклі «Пісня пісень» львівської художниці Ольги Погрібної-Кох ми бачимо мозаїку життєвих колізій, сюжетів, обставин і ситуацій, а феномен буття розкривається через рефлексії пам’яті, знань, асоціацій, інтуїції, почуттів і прагнень. поєднуються реалії – матеріальні і духовні, невичерпні у своєму безкінечному поставанні факти, події, явища – очевидні і затаєні, типові і небуденні, достеменні і омріяні. Усе це народжує в полотнах художниці діалог усього зображуваного зі своєрідно переданою інтеграцією їх відношень – «Прикрашання молитви 70-ма прикрасами», «Господь спускається з незвіданих висот», «Благословення Авраама Мелхіседеком», «Давид псалмотворець» та ін. важливою стає суть індивідуальних тлумачень категорій екзистенційного або трансцендентного характеру, поєднання об’єктивно існуючого з концептуальним, які народжують гармонію живописного тексту. У застосованій афористичній чи символічній манері вислову крізь призму авторського бачення нових означень набувають видиме і приховане, мінливе і стабільне, пізнаване і мислиме. Помітно, що мистецтво художниці пов’язане насамперед з внутрішньою дією, а етичний вимір зображуваного народжується в живописі станів, візій, інспірацій, психологічних проявів. Художниця шукає і знаходить зміст у формах мистецьких, власних семіотичних підходах, духовній символічності того, що візуалізується на полотні («Пурім», «Дарування Закону», «Сон Якова», «Цар Давид і Соломон», «Восьмий янгол», «Естера», «Чотири праматері»).
Ольга Погрібна-Кох
Благословення Авраама Мелхіцедеком, 2018
Полотно, олія
У біблійній тематиці авторки важливе місце займає передача відповідності між мистецьким образом і релігійною ідеєю. Полотна увібрали відгомін певних подій, що вже відбулись, на свій лад плекають знаки культури, фіксують віхи життя, пам’яті, архетипи свідомості. Поліфонія живописних структур, які є для Ольги важливим композиційним засобом виразу, вишукані колористичні зіставлення розкривають нюанси звучання, художні аргументи мисткині, її способи пізнання через осягнення. При тому стилева еволюція коректується власними художніми критеріями, власним методом образотворчого мислення, який вирізняє її голос з-поміж інших.
Наталія Маїк
Ольга Погрібна-Кох
Прикрашання Молитви 70-ма прикрасами, 2019
Полотно, олія
***
О. Погрібна-Кох
Цар Давид та цар Соломон, 2019
Полотно, олія
Застосовуючи надійні малярські засоби минулих століть, художниця досягає саме тих колористичних результатів, які відповідають індивідуальній символічності кожного її новоствореного образу. Тут все по справжньому: випадковості виключені. Усі елементи картинної площини є активними й рівноправними учасниками Містерії, неживих предметів не існує. «Пісня Пісень» є найліричнішою частиною Біблії, що є багата символами, алегоріями та глибоким філософським кодом. Художниця підняла пласт першоджерел, проштудіювала існуючий масив мистецьких трактувань цієї «нежіночої» теми, аби уникнути стереотипів у подачі теми та перегукування з іншими авторами (яких, зрештою, і немає).
Ольга Погрібна-Кох
Цар Давид – псалмотворець, 2017
Полотно, олія
Малярський цикл «Пісня Пісень» – це позбавлений будь-яких штукарських експериментів намір художниці, виростаючий з глибини душі та інтелекту і вростаючий у нашу «зіпсовану» епоху наприкінці світу. Це болюча потреба окремої людини нагадати сучасникам загальнозабуті духовні цінності всього людства. Персонажі «одягнені» в «авторські» строї з обов’язковими елементами та орнаментами українського строю («Рівка та Яків») у вдосконалених святкових яворівських шатах. Для біблійних типажів Ользі Погрібній-Кох позують її близькі, знайомі, визначні діячі різних часів, які засвідчили споріднені духовні цінності та інтерес до цієї Теми...
Юрій Кох, співавтор ряду мистецьких проектів
О. Погрібна-Кох
Сон Якова, 2018
Полотно, олія
* * *
Ольга Погрібна-Кох є постійною учасницею львівського мистецького процесу, авторкою 12 персональних виставок. Народилася у Львові 1970 року. Працює у жанрах малярства, друкованої та рисованої графіки, художньої фотографії, поліграфічного дизайну та авторському жанрі "ПЛЯШК'АРТ", вперше представленому у 1994 році у Львівській картинній галереї, коли художниці сповнилось 24 роки.
О. Погрібна-Кох
Пляшк'арт
Починаючи з 1993 року взяла участь у понад сотні міжнародних виставках друкованої графіки у 31 країні світу, де отримала шість нагород. Спільно з Юрком Кохом створила дизайн до трьох десятків книжок українських літераторів. В останні півтори декади основним жанром стає малярство.
О. Погрібна-Кох
Офорти 90-х років
10.04.2020