Різдвяна служба 26 грудня у Свято-Троїцькому соборі в Луцьку
У мовній політиці головне питання пов'язане не з символами і не з атрибутами. Ми бачимо за прекрасними відсотками, що більшість українців згодні: українська мова є атрибутом державності, головним символом, урочистим моментом, при якому в нас мають зволожуватися очі і стискатися горло... Але ключове питання: чи треба при цьому нею говорити?
Київ 22.01.20
Сучасним людям при владі не варто буде писати в резюме «працював у Кабінеті Міністрів» чи «був народним депутатом». «Трудився піаністом у борделі» – менше встиду. Огляд подій тижня в Україні.
Київ 20.01.20
В умовах обмеженої видимості йде відчайдушна боротьба між тими, хто прагне побороти пустку, й тими, хто ладує в ній схеми. І поки хмари не розвіялися, вся країна залишається заручником становища.
Київ 18.01.20
Хто ми? Ні асфальт, ні освітлення не дадуть відповіді на це питання. І патріотизм не спрацює.
Берлін 16.01.20
Століття співіснування з «братнім народом» підпсували наш менталітет занадто частим сподіванням на «авось». Втім, російська панацея спрацьовує далеко не завжди. Огляд подій тижня в Україні.
Київ 13.01.20
Ціну вкотре піднято. Ще довго ми оговтуватимемось від болю. Щиро радітимемо за звільнених, але пам'ятатимемо про зраджених.
Львів 09.01.20
Буває і до церкви підеш, і колядку заспіваєш – а все одно когось хочеться вбити. І роздумуєш, кого порішити другим. Огляд подій тижня в Україні.
Київ 06.01.20
Логіка Президента проста: немає значення, якою мовою ти розмовляєш; немає значення, на чию честь названі вулиці і кому стоятимуть пам’ятники в Україні. Головне – це заасфальтовані дороги та повний холодильник, правда ж?
Київ 02.01.20
Біла гарячка, на жаль, тут ні до чого. Огляд подій тижня в Україні.
Київ 30.12.19
Кожна радість, яка поділена, — подвоюється. Печаль, терпіння розділене стає наполовину меншим. Ми створені для того, щоби спілкуватися.
Київ 27.12.19
В Україні вже рік триває дискусія про те, чи Україна мусила скеровувати три свої кораблі в Керченську протоку – просто в пащеку ворога. В тій дискусії ми не зауважили, як уподібнилися до слів ворога і почали шукати ворогів поміж собою.
Львів 20.11.19
Політики у всьому світі – це слабкі люди, які не можуть багатьом спокусам сказати «ні». В політиці якщо можна зловживати, то будуть зловживати.
Львів 13.11.19
Стабільна Україна в принципі не є ціллю для Путіна. Для нього якраз failed state – це найкращий варіант на сьогодні. Цей варіант влаштовує його на всіх рівнях, починаючи із внутрішньої публіки.
Львів 05.11.19
У команди Зеленського немає відчуття війни. Я навіть не бачу людей, які здатні інфікувати цю команду українським розумінням ситуації на Донбасі.
Київ 03.10.19
Ми переживаємо третю кризу демократії – і вона, можливо, найсерйозніша. Всі покоління до нас вірили у декілька простих принципів. Наприклад, у відмінність між правдою і брехнею, між реальністю і вигадкою.
Київ 18.09.19
Нова влада не припускає, що може помилятися. Вона абсолютно впевнена у своїй правоті, тому й діє так, як ми бачимо, – настільки швидко, наскільки це можливо. Вони надто самовпевнені. Такі, знаєте, я би сказав, самозакохані.
Київ 07.09.19
Всі події в Україні останніх п'яти років – це історія про гідність. Війни бувають різні: спрямовані на фізичне винищення та ідеологічні війни. Війна, яка йде зараз, – це війна за ідентичність. Це незвичайна історія.
Київ 03.09.19
Невже ми настільки дурні, що не можемо відрізнити брехню від правди? Чи, можливо, популісти мають ще дещо в своєму арсеналі, окрім солодких обіцянок? Те, що забирає в нас здатність критично мислити і змушує голосувати емоціями?
Київ 20.07.19
Не треба пояснювати злим умислом те, що можна пояснити недолугістю або неосвіченістю. Як на мене, то набагато більший ризик – це ризик неосвіченості, буквально на межі невігластва, властивий певним членам команди Зеленського. Їхня сміливість занадто сильно випереджає їхні знання і спроможності.
Київ 19.07.19
Якщо треба змиритись з тим, що Галичина перестане бути твердинею української культури, то маємо попрощатися з ідеєю української України і української ідентичності, визнати, що ми остаточно відмовились від того шляху, яким пішли Латвія, Литва і Естонія, – єдині успішні країни, які вийшли з СРСР.
Київ 21.06.19
Покарання винних – це не самоціль, це лише маленький елемент в головній цілі – встановленні істини, справедливості, в поверненні нашого суспільства в єдині координати добра і зла.
Київ 26.11.19
Через тридцять років після хвилі змін, спричинених падінням мурів та режимів у Східній Європі, більшість країн тішаться, що все так сталося. Громадяни України натомість у тривозі: ми вже не очікуємо змін для себе і живемо надією на хороше майбутнє своїх дітей.
25.10.19
А тепер уявіть собі, що росіяни – не окупанти, а друзі, які розкаюються в нелюдських діях свого керівництва і кажуть: "Давайте жити разом"
Львів 19.10.19
Де найкраще сховати сухий листок? В купі інших, що впали з дерева. За цією аналогією від суспільства ховають правду, і суспільство втомилося її шукати.
Київ 10.10.19
Що робити, щоби українець врешті перестав фантазувати про себе як про частину “одного великого народу”? Говорять Володимир В'ятрович, Дмитро Крапивенко та Максим Віхров.
Львів 02.10.19
Завжди були шуми, завжди був зойк, крик, тріскіт, вибухи – ззовні, всередині. Люди всіх часів затруднялися у тому, щоб вміти слухати. Але сьогодні ми маємо додаткове навантаження. Годі сподіватися, що почуєш глибокі речі, коли ти є на поверхні.
Львів 14.09.19
Ми розглядаємо гідність з правової точки зору: кожна людина від народження має свою гідність. Але насправді гідність – це процес. Процес, який формується за певних умов. Гідність – це, перш за все, зрілість. Ми маємо задовольняти свої потреби, але цінності повинні домінувати над потребами.
Київ 11.09.19
Прес-служба Київської митрополії УПЦ дала розлоге роз'яснення рішення про ліквідацію юридичних осіб «Київська патріархія УПЦ КП» та «Патріярхія УАПЦ»
Київ 01.08.19
Тільки виконавши всі вимоги цієї нової редакції, зможемо далі рухатись у бік мрії – досконалого «Правопису».
Львів 05.06.19
Аналіз дій комуністичного режиму в Україні з точки зору норм міжнародного права: злочини проти людяності, геноцид і воєнні злочини
Київ 19.05.19
Василь МАХНО:
А що ж чинити цьому що приблукав у якого поїджений міллю рукав шрам від меча й цвіркун у вусі? тобто – даремно що повернувся перейшовши гори пустелі міста змарнувавши майно й літа?
25.01.20: поезія
Юрій Андрухович:
«Він вибереться, він не може не вибратися, відтепер з ним усе буде добре.» Найдивніше те, що я не помилився.
24.01.20: in memorium
Тарас Прохасько:
...А мене вони заразили тьмяним чаром естетики курортного способу життя, неквапливості і оголеної товариськості.
23.01.20: неквапливість
Юрій Винничук:
Чи існує ще в якійсь країні подібний парадокс – щоб в одного етносу було дві мови? Бо в українців, окрім літературної мови, існує ще мова кіно, радіо й телебачення.
22.01.20: какаяразніца
Андрій Бондар:
Історія не залишила Лифарю нічого, крім місцевої ідентичності, що у своїх проявах так схожа на ностальгію лояльних до імперії обивателів сьогодення
20.01.20: Серж Лифар
Олександр ФІЛЬЦ:
Божевілля є запереченням очевидності, заснованої на довірі до загальноприйнятої істинності
17.01.20: AI
Тарас Прохасько:
Тепер, коли минуло тридцять років, мені дивно, дивлячись на двадцятилітніх, повірити у то, якими двадцятилітніми були ми.
16.01.20: покоління
Юрій Винничук:
Якщо проаналізувати виступи Путіна, то видно, що старечий маразм там уже прогресує. Він часто плете абсолютні нісенітниці, тасуючи датами й плутаючи події.
15.01.20: маразм
Андрій ЛЮБКА:
Безумовно, Зеленський є одним із символів сучасної доби, найвеличнішим лідером світу, який веде свою країну в нікуди.
14.01.20: епоха
Олександр БОЙЧЕНКО:
Чи треба говорити, що жодне «третьоцарственне» примирення – в геґелівському сенсі світового духа – нам не світить? Ніякого синтезу: теза або антитеза
13.01.20: геґелівське
Юрій Криворучко:
Невластиве використання сакрального свідчить про невігластво та смішні/сумні намагання боротись із людською природою та культурою
12.01.20: профанація
Юрій Андрухович:
Українська влада, некомпетентна в усьому, за що б не бралася, в питаннях історичної пам’яті просто ніяка. І як цією ніякістю не скористатись?
10.01.20: ніякість
Тарас Прохасько:
Тета зналася з багатьма людьми, які були правдивим Львовом. Часом уламками давнього львівства, а часом такими монолітами, про яких можна було сказати, що вони позачасові і позалокальні.
09.01.20: варіації
Назарій Заноз:
Шанс на перемогу «народних слуг» матиме така політсила, яка візуальне долатиме візією та підкріпить її раціо
08.01.20: парадигма
Олександр Ірванець:
Для західного світу головним святом є Різдво. Святкується саме факт народження Сина Божого, його поява серед людей
07.01.20: Різдво
Андрій Бондар:
Перетворення новорічної промови на щось більше, ніж просто новорічна промова, – ознака нового часу і діягноз поточного моменту.
06.01.20: месидж
Юрій Андрухович:
Нас уже ніяк із тієї бронзи не стерти й не витравити. Десь у глибинах вічного роману було закодовано також і наше «дай нам сьогодні»
03.01.20: отченаш
Тарас Прохасько:
Той, хто практикує рефреймінг у публічному наративі, виявляє свої підсвідомі наміри. Це розшифрувати легше, ніж брехню. Отже, я попереджений
02.01.20: рефреймінг
Олександр Фільц-Павенцький:
У зіставленні трьох звернень президентів України, Білорусі та Росії проглядає велика туга, за лаштунками чується ретро-радянський ностальгічний пафос.
02.01.20: репліка
Тимофій Гаврилів:
Оптимізм як сніг, що вкриває землю білою ковдрою, песимізм – бруд, що під ним. Насолоджуймося, доки зима. До першої відлиги.
01.01.20: експрес
Андрій ЛЮБКА:
Якою множинною є відкритість долі! Аж закрадається думка: те, ким ти не став, говорить про тебе чи не більше, ніж те, ким ти є нині.
31.12.19: доля
Люба-Параскевія СТРИНАДЮК:
Мій страх перед трембітою, перед її звуком – один з найправдивіших страхів, що ставався зі мною в житті. За ним я тужу несказанно
29.12.19: страх
Василь МАХНО:
Життя наших батьків зіткане з таємниць. Інколи це таємниця попередніх шлюбів, інколи – любовних історій, про які не розповідається нікому.
28.12.19: родина
Юрій Андрухович:
«Колективний Лукашенка» в українських головах, безперечно, суттєво доклався до цьогорічної перемоги «нових облич»
27.12.19: передноворічне
Юрій Винничук:
«Ай лайк Пу Сунлін, Лі Бо, Ду Фу, Лао Ше, Чжунь-Цзи, Мен-Цзи, Лю Гуаньчжунь і Гань Бао. Енд ай вері лайк "Любощі Веньженя"», – і показав їм на пальцях, як це робиться
25.12.19: мемуарне
Назарій Заноз:
Жити варто так, аби не зоставляти по собі зайвих слідів – ні на небі, ні на землі, ні в інтернеті. І плекати свій сад, аби не проскролити життя та планету.
24.12.19: епоха
Олександр БОЙЧЕНКО:
Народові, який обрав собі такого президента і таку Верховну Раду, ні зашкодити, ні допомогти неможливо. З чим я сам себе і вітаю
23.12.19: свобода
Микола Шанта:
Не треба рухати спогади про перше кохання. Хай залишаються у нашій свідомості в тому часі й у тій формі, яким належать. Лише так вони можуть бути такими, якими їх бачимо. Гарні спогади про сильні почуття.
22.12.19: есеї
Василь МАХНО:
Нашим паролем був Нью-Йорк, за яким ми впізнавали своїх. Годинами розгадували притягальність цього міста...
21.12.19: in memoriam
Юрій Андрухович:
Стільки запитань, що краще взагалі не ставити. В нас же «червоні лінії»
20.12.19: постлінійне
Тарас Прохасько:
Вони, маючи бездоганну галицьку вимову, говорили попросту бридко: "вопше, тоже, подаркі". Повний шмельц, цього досить, щоби не хотіти мати з цим прошарком нічого спільного.
19.12.19: класовість
Юрій Винничук:
Навіть такого кастрованого мовного закону, чинного віднедавна, можна й далі не дотримуватися – і нічого за це нікому не буде.
18.12.19: русифікація
Андрій ЛЮБКА:
Чи готові ви впродовж 32 років сплачувати «податок на соборність» — 5,5% доходу щомісячно на відбудову Донбасу?
17.12.19: сценарії
Андрій Бондар:
Не було у школі слів, солодших за просту фразу «Вчителька захворіла». І не тому, що тій умовній вчительці хтось бажав злого
16.12.19: ґенерацiя
Тарас Возняк:
Завдяки нашій бароковості ми так і не можемо вийти на якийсь прямий манівець – крутимося рокайлями історії, пробуючи здурити і себе, і світ.
15.12.19: межа року
Василь МАХНО:
Якби ще жили мої мурахи, то вони б першими зрозуміли, чого я приперся сюди з грубою, як житній хліб, книжкою.
14.12.19: пaм'ять
Софія АНДРУХОВИЧ:
У стереотипі щодо себе можна розгледіти уламок правди про себе (якщо в цей час тебе не вбивають)
13.12.19: повернення
Тарас Прохасько:
Як завжди у радянських, вирішили найраціональніше: ліквідувати. А це місце мало колекцію різьб, яка могла позмагатися навіть з Личаковом
12.12.19: пленер
Юрій Винничук:
...а тому рівень української літературної мови просто жахливий як у книжках, так і в дубльованих фільмах
11.12.19: мова
Олександр Ірванець:
Сперечатися справді нелегко. А інколи просто безглуздо. І з цим твердженням теж якось не дуже посперечаєшся
10.12.19: дискусія
Олександр БОЙЧЕНКО:
Карнавал відшумів, а на ньому коронований Зе залишився сидіти на справжньому троні. І виголошує – зі своїми кривляннями – промови про загиблих на Майдані
09.12.19: бахтіністичне
Тимофій Гаврилів:
Жила собі Вівця, скубла траву і лиха не знала. Не раз, вздовж галявини сновигаючи, Вовк запитував: чому якась пришелепкувата має так радіти
07.12.19: байка
Юрій Андрухович:
Російський ліберал закінчується там, де починається українське питання. І не тільки.
06.12.19: Білорусь
Тарас Прохасько:
Здається, що в Україні вперше за всю її історію формується справжній фашизм. Такий щирий і вітальний, що непомітно приводить майже цілу націю до екстазу єдності у досягненні швидкої величі.
05.12.19:
Юрій Винничук:
Нічого стабільного, нічого спланованого. Я писав до шухляди. Шухляди були переповнені. Я втрачав рештки оптимізму, і мене охоплювала зневіра.
04.12.19: мемуарне
Андрій ЛЮБКА:
Я дав волю своїй письменницькій уяві і змоделював оту трагічну для України ситуацію.
03.12.19: нелох
Андрій Бондар:
Якщо вже говорити про справжні червоні лінії, то головною я би назвав лінію принципової недовіри
02.12.19: продовження
о. Олег ГІРНИК:
Чи можливо втекти від віртуальної реальності? VII-й семінар з богословського авангарду. Останній.
01.12.19: тренди
Василь МАХНО:
Канзаські спогади поета: конкістадор Франциско Васкес де Коронадо та сомалієць Нуруддін Фарах, мжичка та The Bourgeois Pig, Вільям С. Барровз та його дружина. І власне Kansas.
30.11.19: подорожнє
Юрій Андрухович:
За кожною п’ятницею настають субота, неділя – а там і понеділок, 9 грудня. І не дай Боже він також виявиться чорним
29.11.19: BlackFriday