[Зібр.тв., т. 18, с.240–305]   КАЗКА   І   Був тут собі в нашім селі Іван, парубчак здоровий і вродливий, але такий лінивий, такий лінивий, що нехай бог боронить. Так і прозвали його Іван Лінюх.  
11.12.78 | |
[Зібр.тв., т. 18, с.325–463]  
10.12.78 | |
[Зібр.тв., т. 18, с.306–307]   СТАРА КАЗКА, ПО-НОВОМУ РОЗПОВІВ І[ВАН] Ф[РАНКО]   Був собі дід Андрушка, а в нього баба Марушка, а в баби дочечка Мінка, а в дочки сучечка Фінка, а в суч­ки товаришка киця Варварка, а в киці вихованка мишка Сіроманка.   Раз весною взяв дід рискаль та й мотику, скопав у го­родці грядку велику, мервицею попринадив, грабельками підгромадив, зробив пальцем дірочку-дрібку — та й по­садив ріпку.  
30.11.78 | |
  [Зібр.тв., т. 16, с. 495—502]     I
28.11.78 | |
[Зібр.тв., т. 16, с.265–299]  
28.11.78 | |
[Зібр.тв. 16, с.433–446]   Злісний Сидір   I   Я небагато знав злісного Сидора. Він жив аж геть на другім кінці нашого села, що все-таки становило добрий кусень дороги, бо село наше велике та довге. При тім же він пильнував Ділу, т[о] є[сть] того великого лісу, що криє північні спохови Карпат, і до нашої Слободи йому рідко коли лучалося ходити. Таким способом я бачив його лиш кілька разів. А прецінь і тих кількох разів було досить, щоб злісний Сидір тоді вже виразно вдався мені втямку.  
26.11.78 | |
[Зібр.тв., т. 16, с.447–468]   ПОВІСТЬ ІЗ ТЮРЕМНОГО ЖИТТЯ               Кому світить місяць,— я й сонця не бачу?             У тюрмі сидячи, нарікаю, плачу!             У тюрмі сидячи, терплю я неволю,             Нарікаю, плачу на нещасну долю.             На нещасну долю, на свій вік мізерний,             На тих вороженьків, що мя ту заперли, —             У тюрму заперли, постіль ту ми вергли, —             Я плачу, ридаю, як на ню лягаю!             Солом’яна постіль і ячмінна каша,—
26.11.78 | |
[Зібр.тв., т. 16, с.424–432]   (АРХЕОЛОГІЧНА ОПИСЬ СТАРОЛЮБА, РУКОПИСЬ)  
26.11.78 | |
[Зібр.тв., т.16, с.389–423]   ПОВІСТЬ ІЗ ГРОМАДСЬКОГО І РОДИННОГО ЖИТТЯ НАШОГО НАРОДУ   КНИГА ПЕРША   I  
22.11.78 | |
Бистро шумить і грізно б’ється о каміння ріка Стрий, перепливаючи срібною гадюкою в три скрути невеличке гірське село Н. А понижче села четвертий, найкрутіший скрут. Ріка перехопила півперек усю вузеньку долину, на якій лежить село. З одного боку берег пологий, рінь та мізерна левада, з другого — гора так і нависла кам’яними ребрами над рікою, а вода з усею силою б’ється о ті ребра і гризе-гризе їх зо споду, крутиться, а далі втишується, заспокоюється і творить широкий, глибоченний вир.
30.09.78 | |

Сторінки