В день української писемності та мови не зайве нагадати ці небайдужі зауваги Василя Сімовича

Цього року минає 125 років введення в галицьких і буковинських школах фонетичного правопису. Пропонуємо статтю Василя Сімовича, написану до п'ятидесятилітнього ювілею цієї визначної події

Реферат проф. В. Сімовича про діяльність правописної конференції в Харкові.     Прага, 8. липня 1927.   В суботу 2. липня перед численною авдиторією, що складалася з професорів і студентів Українського Педагогічного Інституту, виступив проф. В. Сімович з рефератом, в якому освітлив працю правописної конференції, що відбулася в Харкові в днях 25. травня — 3-го червня ц.р.

До азбучної заверюхи 1859 р.     Ім’я Йосефа Їречка (1825-1889), визначного чеського вченого, політика й діяча партії чеських консерватистів 50-70 pp. XIX ст. – тісно в’яжеться з т. зв. азбучною заверюхою в Галичині 1859 р.   Перебіг справи відомий.  

Архаїзми – це форми чи слова, що жили колись – перші в системі якоїсь мови, другі в її словництві, – але ж, із різних причин історично-культурного характеру, з мови то позникали, то позалишалися в обмеженій кількості, і то тільки для деяких мовних функцій. За такі архаїзми в українській мові ми вважаємо форми чи слова староукраїнські, нераз мові цілком чужі (напр., неповноголосі форми т. зв. групи tort), зложені слова, живцем поперекладені з грецької мови (напр., довготерпініє), але ж із історичним життям української мови тісно зв’язані.

Маємо на думці — „Бог предвічний“. Міркуємо, що на наших західніх землях це — найбільше поширена, найбільш улюблена, найпопулярніша коляда. А здобула вона собі свою популярність і своїм змістом, і формою, й дуже гарною мельодією.  

Якось боязко про цю річ писати... Бо читач прочитає заголовок і готов обуритися. Як це так? Чи не хоче який «буквоїд» завернути життя назад, не думає відновити нам того морочливого Ѣ? Що це він?

Дуже прикметні для української мови прізвища на -енко викликують у нас сумніви щодо тoго, де класти наголос: чи на передостанньому складі, себто, на першій частині цього цікавого наростка, чи на третьому від кінця складі, при чому деколи цей останній наголос збігається з наголосом слова, з якого цим наростком утворене прізвище.

(П'ятдесят років фонетичного правопису в Галичині і на Буковині)

Творилися вони різними способами, на різні лади. Рішали про прізвища то духові чи фізичні прикмети голови сім'ї, то схожість із деякими звірятами чи рослинами, то знову різноманітні порівняння з різними предметами, і врешті прозиви, так звані вуличні прозвиська, і не в малій мірі хресні імена голови роду.