„Билисте Йваниху?“ — запитав судия Грицка, що стояв босий, з одною нагавицею підкоченою, в сардацї на опашки, з розкуйовданим чупром. С чупру стриміло кілька стебел соломи. Як спав у стодолї, так рано на зорях устав і почимчикував до міста „на термїн до права“.   Намісь Грицка відповіла Йваниха. Протиснула ся чим борше поміж людий і доти не стала, доки не вдарила ся нїжними пальцями до ґрадуса, що на нїм стояв судейский стіл: „Бив, ой бив мене, кілько сам хотїв! Сапов. По голові, по крижах, по руках, по ногах, де засяг... От прошу, які синцї...  

Не-читальник. Львів, Накладом Українсько-руської видавничої спілки, 1900. 97 с. (Українсько-руська видавнича спілка. Серія 1. №23).   Зміст: — Не-читальник. — Булка. — На торзї. — Мужицка смерть. — Нічний гість. — Перша сварка.

Оповіданє з покутського житя.   I.   Єго називали Банатом, властиве-ж імя єго було Гриць. Банатом прозивали єго тому, бо він служив при війську на Угорщинї в Банатї і нераз розповідав про той свій побут в Банатї.   Він був жонатий у друге з Калиною, тепер Грициха, що мала в одній нозї „роматиз“ і без палиць не могла ходити.   Мав навичку що недїлї впити ся.  

Не для слави — але для людей.   Я вже з роду такий удався, що ніколи не віривєм ні в жадні відьми, ні в чарівниці, ні в опирі. А від коли пізнавєм Івана Рила, від тогди починаю вірити. Ви лиш послухайте, що за штукарь тот Іван Рило: він уміє в усіляку тварь перекидатися. Дивитеся на него, так він чоловік, як і другий ; аж нараз гоп! і стане він або свинею або псом або заяцем або чим. Се я би другому ніколи не вірив, але видівєм сам на своі очі. Ось послухайте.  

(Посвята д. Михайлови Павликови).   І.  

24 серпня відбулося отворенє читальні в Далешеві, повіту городенского, за старанєм М. Л. сина тамошного газди. На збори прийіхав др. Окуневский з д. Дорундяком та Лявришком Крім того було ще 4 попи і 3 мужики з села Колінок. Межи попами був о Ст. Макогонский з Поточиск, той, що так „Народа“ ненавидить,  що казав свому одному парафіянинови ціпом го бита, а вітак спалити (що за помисл!). Членів (на перед би більше!) вписалося 28. Головою, як звичайно, вийшов піп о. Н. Волошинский, лиш не знати за яку заслугу, та-ж він нічим до отворена читальні не причинився?

(Допись із місця).   Дня 23 грудня було отворенє читальні в Ілінцех, а в Ганківцех дня 26 гр. і в Задубрівцех д. 27 гр справили читальники вечерниці. На тім отвореню читальні й на тих вечерницях говорили люде інтелігентні й самі селяне найбільше за народну біду.   Напримір Грицко Запаренюк із Волчковець показував зібраним людем дуже ясно бо все на прикладах, чим є стан селянский у прирівнаню до дармойідів та ошуканців.  

При келішку горівки я й побалакати, вважаєте любю, бо я старий та чей не піду с парубками за льондрами гонити, о ні-і!   А осесе то — але́! Випю, вважаєте, один,  випю другий, побалакаю тай душа на місци. Бо й хто то, вважаєте, знає, чіє завтра ?