Наближається 51-а річниця події, яку змушують згадати її далекосяжні наслідки, що ми їх відчули нещодавно – під час войовничого святкування Дня Перемоги у Москві. А все могло бути інакше, якби урочисте відзначення 20-ліття висадки західних союзників у Нормандії, розпочате 6 червня 1944 року, стало прикладом для Радянського Союзу.  

  Людство стурбоване своїм майбутнім. Екологічні катастрофи, загроза глобального потепління, масштабні терористичні акти, безперервні локальні війни, масовий голод у багатьох кутках світу, поширення наркоманії, нових масових захворювань викликають серед людей неспокій, невпевненість, зневіру, відчай, очікування кінця світу.   Замислюючись над цим усім, ставимо собі питання: куди ж ми йдемо і що буде далі?  

Всі погодяться, що Сонце має великий вплив на нашу поведінку. Для прикладу, ми не беремо зі собою дощову парасольку в сонячну погоду, у спеку здебільшого п’ємо пиво, натомість горілку вживаємо, коли сонячні промені згасають або взагалі відсутні. Таких прикладів можна навести багато, але вони не дадуть нам уяви, наскільки сильний вплив на нас має Сонце.  

Всі погодяться, що Сонце має великий вплив на нашу поведінку. Для прикладу, ми не беремо зі собою дощову парасольку в сонячну погоду, у спеку здебільшого п’ємо пиво, натомість горілку вживаємо, коли сонячні промені згасають або взагалі відсутні. Таких прикладів можна навести багато, але вони не дадуть нам уяви, наскільки сильний вплив на нас має Сонце.  

Надходить 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. Буде велике свято, адже поет вважається національним пророком, який розбудив своєю творчістю народ, підніс його національну свідомість і тим заклав міцні підвалини національного руху як на Великій Україні, так і в її підавстрійській частині. Часом навіть можна почути думку, що більший вплив поета відчувався саме на Галичині, а не на батьківщині. Ця думка, без сумніву, є слушною. Якщо 90% населення України у часи Шевченка було неписьменним, то як могли вірші поета підняти національний дух народу?

Дивовижний процес "українізації" Великої України після століть русифікації почався в період недовгого, але плідного урядування гетьмана Павла Скоропадського. Тоді серед російськомовної на загал інтелігенції існувала впевненість, що проголошена самостійність України – назавжди, і батьки віддавали дітей до заснованих українських шкіл з великим ентузіазмом. Найдивовижніше, що для школярів в моменті були написані й надруковані цікаві підручники, які і зовнішнім виглядом, і своїм змістом заохочували дітей до вивчення української мови.  

Здається, Україна вже визначилася у своїй орієнтації на Європу, і цей відхід від "братів", які вперто воліють залишатися на європейській околиці, викликає в останніх обурення й образу. Нав’язування "братства" має довгу історію і глибоке політичне підґрунтя. На службі політиці здавна стояла російська наука, зокрема, мовознавство.   Щоб автора не звинуватили у наклепі на російську науку, наведу слова польського мовознавця Тадеуша Лер-Сплавінського:

До 760-ліття коронації Данила Романовича «Галицького».     Історіографія, присвячена коронації Данила Галицького, багата, і сказати щось нове про цю подію складно. Але позаяк у наукових публікаціях багато суперечностей, то можна спробувати розв’язати одну з них. Хоча сама розв’язка лежить, немов на долоні, але досі ніхто не звернув уваги на лінгвістичну сторону проблеми.  

Будитель українського національного відродження на Буковині Йосип Федькович  заслуговує на значно більшу пам'ять, ніж та, яку він нині має в Україні. "Матеріяли до життєписи Осипа Юрія Гординського-Федьковича", видані Науковим Товариством імені Шевченка у Львові 1910 року, яку "з перводруків і автоґрафів зібрав, упорядкував і пояснив Др. Осип Маковей", залишаються відомими лише вузькому колу літературознавців.