Перед pоком піднято у нас в сторони інтересованих родин гадку, щоби з огляду на нові потреби грядучого часу домагатись від шкільних властий постепенного створеня для нашої молодїжи при львівській академічній ґімназії реально-ґімназіяльних кляс. Річ видала ся для загалу симпатична і не дуже тяжка до переведеня.

Кілька особистих споминів.     Коли львівська громада поминає в сих днях вдячно память пок. епископа Константина Чеховича — як читаємо в оповістках: "доброго пастиря і вірного сина і добродїя українського народа" — пригадують ся многим з нас ріжні спомини з його житя. І я позволю собі подати деякі епізоди. Вони нїби дрібні, наче вирвані малі листочки з його буденних днїв, але знаменують його душу і те горяче чутє, з яким відносив ся до всїх наших дїл.  

Громадї під розвагу.   І.   Містячи уваги одного із наших старших діячів на дуже актуальні теми нашого публичного житя, отвираємо рівночасно дискусию про порушені шан. Автором справи. — Ред.  

Присьвячуючи вчерашну статю 30. лїтній річницї першого посольського вибору нашого ветерана п. Юлїяна Романчука, прийміть п. Ре­дактор і від мене пару споминів, яко наочного сьвідка, а по трохи і учасника тої памятної подїї.