Чимало віршів, написаних ще з 2014 року, умовно кажучи, про війну, хоча без репортажної фіксації війни. Усе, що сьогодні пишеться, — воно так чи інакше про війну. Навіть, якщо ти пишеш про любов, то це любов у час війни.

40 інтерв’ю і фото: акцентування на речах, які жінки встигли прихопити з собою чи знайти в дорозі, виявилося ресурсним, бо стало своєрідною амортизацією травматичних досвідів, а з іншого боку – дозволило зчитати те, що не дається ні ословленню, ні перекладу.

Спершу намагалися штучно підвищити рівень народжуваності в Третьому Райху, а вже під час Другої світової війни почалися викрадення світловолосих блакитнооких дітей зі Східної Європи, зокрема в Україні було викрадено до 100 000 дітей.

Роман про марні спроби зауважити реальність можна читати як спробу рефлексії про заблукане в часі (пост)радянське покоління – хворобливе й неприкаяне: люди в «холоді відчаю» існують, але не живуть, бо для життя треба зауважити себе, зустрітися з Іншим.

Цікаво дивитись на нашу країну очима «іншої», бо ж ані письменниця, ані її головна героїня не є «чужою», єдине що – виросла, сформувалася в іншому, «західноєвропейському» середовищі, на перетині кількох культур; саме це, думаю, робить її (п)огляд неупередженим. 

Ця повість написана про і для підлітків, вона покликана відвертати дітлашню від саморуйнування і вчинків, які часто не можна виправити. Попри те, що Ярослав Карпець підіймає складну і контраверсійну для українського суспільства тему, він робить це напрочуд… безтурботно і легко.

Надзвичайно широка географія невеликої за обсягом збірки есеїв «Наш сусід Альберт Гофман», лаконічні описи, багато цитат із творів, листів, щоденників, спогадів сучасників: у центрі уваги Галини Петросаняк – кінець ХІХ, усе ХХ і частина ХХІ століття.

В епіцентрі подій роману – паризький інтелектуал лівих поглядів, який повертається до Хорватії по 25 роках життя за кордоном, щоб отримати спадщину від Вальтера Стіклера – консервативного французького філософа, убитого на хорватському острові за нез’ясованих обставин.

Ця книжка про те, що на часі, про те, що на часі доти, доки не буде поборене: ніхто не має права когось бити, проте маленька жінка Анна — яскравий приклад того, що ці закони не діють в жорстокій реальності.

Галина Петросаняк збирає під обкладинкою цієї книжки свої враження від подорожей знайомим німецькомовним світом, чи як його ще називають — старою і доброю Європою. Це міста у яких виростали, творили чи помирали відомі люди (чимало з яких походили з України).