Репертуар Софії Соловій вражає різноманітністю: оперні партії з «Альчіни» Г.Ф.Генделя, Вітелії з «Милосердя Тита» і Електри з «Ідоменея» В.А.Моцарта, сопранові партії з «Еліаса» Ф.Мендельсона, партія Ельзи з «Лоенґріна» Р.Ваґнера, опери ХХ століття і камерно-вокальні твори сучасників: від K.Пендерецького до Ю.Ланюка.
Цю версію «Анни Болейн» можна назвати театральною «контрреформацією», яка виступає проти сценічного мінімалізму багатьох режисерських опер. Історичну постановку фінансували відразу чотири оперні театри: Лозанни (Швейцарія), Льєжа (Бельгія), Більбао (Іспанія) і Маската (Оман).
Українська співачка і відома у Європі послідовниця італійської школи belcanto Софія Соловій вже неодноразово була запрошена на роль улюбленої дружини короля Генріха VIII. Постановки «Анни Болейн» в Італії (Бергамо) і Бельгії (Льєж) відбулися й нарешті очікується наступна постановка у розкішній Королівській опері Маската (Оман).
«Аїду» в Люксорі 2019, яка наробила стільки галасу в українських медіа, але нікого не зацікавила у пресі європейській, варто віднести до одного з різновидів візіонерського типу творчості, а саме, місіонерського: диригентка Оксана Линів послідовно здійснює національну місію у світі, що притягує до її проектів талановитих агентів. 
Якими мотивами керуються матері, щоб піднести синів до трону? Напевно, у часи бароко такою могла бути прихована форма жіночої емансипації. Через посередництво чоловіків і синів жінки володарювали і реалізовували свої державні і особистісні інтереси.
У постановці «Засіб Макропулоса» Дмитро Черняков розповів нову історію, народжену з духу музики опери Леоша Яначека. Героїня Чернякова – артистка, жінка, яка живе, співає і вмирає на сцені – ефектно, трагічно, під оплески публіки.
07.10.19 | Цюрих | Штука
Постановка «Нюрнберзьких майстерзінґерів» у Байройті інтенданта Берлінської Komische Oper, відомого режисера і громадянина світу Баррі Коскі не просто радикальна і, водночас, історична. Вона унікальна і відзначена переважною більшістю музичних критиків як геніальний доробок сучасної оперної режисури. 
Публіка не просто змирилася із сюжетними, сценічними, ба навіть політичними актуалізаціями класичної оперної спадщини. Набирає обертів процес розуміння того, що оперна постановка є результатом колективної творчості. Нині опера стала одним з найпотужніших комунікативних явищ у царині культурної дипломатії та демократичного руху.
Оперний фестиваль Россіні, який щоліта відбувається на сценах мальовничого старовинного містечка на березі Адріатики Пезаро – місті народження геніального Джоаккіно Россіні – відзначив ювілей: 40 років від дня заснування.
Справжньою кульмінацією і розв’язкою теми смерті Зальцбурзького фестивалю став концерт Оркестру Віденської філармонії під орудою шведського диригента Герберта Блумстедта.

Сторінки