[З турчаньского повіту.]

В часї сегорічної сесії соймової віднїс ся я до посла Телишевского з просьбою, щоби заинтерпелював правительство: чи оно знає, що в турчаньскім повітї є села, де истнує школа від сто лїт, а в селї нїхто читати не вміє, і чи правительство задумує тому зарадити?

Причиною того застою єсть наша суспільність, котра рік-річно видає значні суми на украшеня церквей, але украшеня ті виконують по більшій части ремісники, котрі суть заразом малярями, золотниками, лякирниками а часто і різьбарями.

Послїдними часами видало міністерство війни розпорядженє, після котрого вступаючі до служби войскової мають складати торжественно присягу службову по відбутім богослуженю.

Триміліоновий нарід рускій в Галичинї і Буковинї вислав в роцї 1890 трех слухачів на львівску політехнику, отже кождий міліон одного, — се значить, що в відношеню до загального числа Русинів виносить процент наших студентів на політехніцї 0.000001%.

Еміґрація селян нїчо нам не пошкодить, бо ґрунти у нас і так вже дуже роздроблені, то нема на чім ґаздувати. Навіть не без хісна буває часова еміґрація до Америки північної. З достовірного жерела знаю, що в роцї 1890 прислали еміґранти з Америки через почту в Балигородї своїм родинам 90.000 зр. Навпаки-ж, еміґрація нашої интеліґенції, навіть і в тім випадку, коли еміґруючій і збогатїє за границею, приносить нашій справі лише велику шкоду.

  Перейдїм цїлий наш край, а мало в котрій церкві знайдемо образ, котрий би мав яку-таку артистичну стійність. Мальовила по наших церквах по найбільшій части не видержують критики, а се длятого, бо виконанє иконостасів і других робіт малярских в наших церквах поручає ся з реґули ремісникам, а не малярям-артистам.  

  Позаяк маюча відбути ся 1894 року вистава у Львові буде краєвою, то й нам Русинам мусить залежати на тім, щоби она принесла як найїбільшу користь для обох народів краю.   До звеличеня вистав — чи то всесвітних чи краєвих — богато причиняють ся всякі конґреси і зїзди.   В таких зібранях беруть участь люде учені і світлі, люде иніціятиви і працї. Збори таких людей импонують своєю повагою, а нарід має нагоду побачити і пізнати людей, котрі безнастанно працюють над єго добром.