«Живопис – гуркотливе зіткнення різних світів, щоби шляхом боротьби цих світів поміж собою створити новий світ, що зветься твором. Кожен твір виникає технічно так, як твориться космос, – шляхом катастроф, вибухів, подібних до хаотичного ревіння оркестру… Створення творів подібне до світобудови». (Василь Кандінский, «Про духовне в мистецтві»).    

Відкриття нової галереї в Івано-Франківську наприкінці минулого року – дуже обнадійлива подія для місцевих художників, які багато років працюють з сучасним мистецтвом. Галерею було титуловано гуцульським діалектизмом «чеч»: так називали гірські струмки, потоки. Назва не випадкова, адже ще з часів Геракліта відомо, що все у цьому світі тече, «протікає», але не витікає, повертаючись на круги своя. Потік води, потік свідомості, потік мистецтва, загалом потік  – гарна метафора на позначення мистецтва, котре фіксується на сучасності, на тут і тепер.