«Василь Стефаник приїжджав до Львова, як у клініку...» Спогади Михайла Рудницького 75-річної давності, з грудня 1946-го

Акурат 85 років тому в Станіславові мав відбутися Жіночий конґрес і «Назустріч» присвятили цій події окреме число

Лірична збірка поезій у прозі із золотого періоду Михайла Рудницького, 130-літній ювілей якого минув у січні

Цими днями, але 90 років тому в Харкові точилася правописна конференція. Всупереч існуючому нині міфу правилодавчого статусу вона не мала, там, фактично, відбувся обмін думками, який, однак,  показав, що вектор правописних інтенцій конференції не зовсім співпадає, а то й зовсім не співпадає з генеральною лінією партії.

Василь Стефаник приїжджав до Львова, як у клініку, щоб якнайскорше звідти втекти. Стефаник мав дві не маловажні причини не любити міста; воно пов'язувалось в його уяві з двома прикрими обов'язками: зайти в банк, або до лікаря

Під час літніх канікул Львів відвідали два театри: Київський — Музичної Комедії з половини червня і Московський Центральний театр транспорту з початку липня. Львівська публіка зустріла обидва театри дуже тепло.

(До 75-ти річчя з дня народження)

(До 75 річчя з дня народження)

Радянський Львів. І хто б із нас зумів / Із хмар і сонць, що грали понад Львовом / Дібрати низку кольорів чудову, / Щоб кожний промінь проминулих днів / Нагадував тії мри про обнову...

  Микола Голубець (1891—1942)   З Миколою Голубцем відійшла від нас ще зовсім молода людина, повна сил і запалу, життєрадісна і життєздатна. Почавши писати дуже рано, ще гімназистом, він більш як 30 років цікавився громадськими, мистецькими і літературними справами. Вже попередня світова війна застала його серед різних літературних плянів. Голубець закінчував самотужки свою освіту, яку перервали воєнні події, писав поезії, перекладав, виконував різні обов'язки позафронтового новобранця, знайомився з літературою і мистецтвом.