Два фестивальні міста – Львів і Зальцбурґ – не злякалися вірусу і блискуче відзначили свої ювілейні дати. Напевно душі Вольфганґа Амадея Моцарта-батька і Франца Ксавера Моцарта-сина взяли під патронат ювілейні свята, артистів і публіку. Торжества пройшли феєрично, всі залишилися здоровими.

Вшановуючи 275-річний ювілей від дня народження Максима Березовського, видатний український диригент Кирило Карабиць розповів проф. Аделіні Єфіменко про прем’єри Симфоній Максима Березовського у Києві.

Подій було чимало, що й мотивувало підбити підсумки і вшанувати музикантів, які зробили цей рік творчим, незважаючи на стресові умови праці, карантинні обмеження, напівпорожні зали, втрати гонорарів і майже щоденні ковід-тести.

Дороги назад не буває. Здавалося, що пандемія знищила оперу. Але, напевно, з'являться нові жанри. Поки що не можна сказати, які саме, але звичної для нас опери вже не буде. Режисерам, диригентам і співакам доведеться стати гнучкішими. У періоди криз завжди з'являється щось нове.

Байройт – це така творча майстерня з аурою неймовірної музичної краси і щирого служіння своєму покликанню, де робота ніколи не зупиняється.

«Парсіфаль» Р. Ваґнера на оперній сцені у день Страсної П'ятниці – давня традиція європейських театрів. Це сценічна містерія, священнодійство, у якому ведеться оповідь про рани, біль, гріх, страждання, прощення, містеріальний урок християнської моралі через співчуття до ближнього.

Неможливо забути той сонячний день, проведений у Ліоні, те відчуття радості, що протягом двох місяців напередодні поїздки мотивувало готуватися до оперного фестивалю, котрий відкривав прекрасні шанси для українських співаків.

Вільно трактований історичний сюжет демонструє небезпеку поразки дипломатії перед організованою злочинністю, маніпуляцією масами, грою на почуттях героїзму на ґрунті релігійного і національного екстремізму.

Відновлення опери «Птоломей» після тривалого забуття у ХХ столітті переконує, що цей твір – один із найзагадковіших опусів Генделя. Чи хотів композитор втілили в образі майбутнього короля Єгипту типову для всіх його оперних королів фігуру нездатного до влади правителя? Спільна проблема, що об’єднує Птоломея з володарями Германії, Римської імперії, Персії, очевидна.

Опера в Україні залишається побічним продуктом елітарної культури, яким займається купка фанатично захоплених людей, спеціалістів, митців. На щастя, з’являються деякі проекти, які дають надію на розбудову і розвиток оперного мистецтва в Україні.