Вільно трактований історичний сюжет демонструє небезпеку поразки дипломатії перед організованою злочинністю, маніпуляцією масами, грою на почуттях героїзму на ґрунті релігійного і національного екстремізму.
Відновлення опери «Птоломей» після тривалого забуття у ХХ столітті переконує, що цей твір – один із найзагадковіших опусів Генделя. Чи хотів композитор втілили в образі майбутнього короля Єгипту типову для всіх його оперних королів фігуру нездатного до влади правителя? Спільна проблема, що об’єднує Птоломея з володарями Германії, Римської імперії, Персії, очевидна.
Опера в Україні залишається побічним продуктом елітарної культури, яким займається купка фанатично захоплених людей, спеціалістів, митців. На щастя, з’являються деякі проекти, які дають надію на розбудову і розвиток оперного мистецтва в Україні.
Репертуар Софії Соловій вражає різноманітністю: оперні партії з «Альчіни» Г.Ф.Генделя, Вітелії з «Милосердя Тита» і Електри з «Ідоменея» В.А.Моцарта, сопранові партії з «Еліаса» Ф.Мендельсона, партія Ельзи з «Лоенґріна» Р.Ваґнера, опери ХХ століття і камерно-вокальні твори сучасників: від K.Пендерецького до Ю.Ланюка.
Цю версію «Анни Болейн» можна назвати театральною «контрреформацією», яка виступає проти сценічного мінімалізму багатьох режисерських опер. Історичну постановку фінансували відразу чотири оперні театри: Лозанни (Швейцарія), Льєжа (Бельгія), Більбао (Іспанія) і Маската (Оман).
Українська співачка і відома у Європі послідовниця італійської школи belcanto Софія Соловій вже неодноразово була запрошена на роль улюбленої дружини короля Генріха VIII. Постановки «Анни Болейн» в Італії (Бергамо) і Бельгії (Льєж) відбулися й нарешті очікується наступна постановка у розкішній Королівській опері Маската (Оман).
Тіло Жанни Д’Арк не було спалене на вогнищі. На сцені театру An der Wien її рятує Йоганна «з майбутнього», наша сучасниця – звичайна дівчина-підліток, у чиєму житті   реальність і містика існують поруч. Глядачі стають свідками подій у призмі Science-Fiction: у постановці йдеться про наші спільні шанси на майбутнє. 
Сценічна координація руху з «ритмічним тілом» музики барокової опери надзвичайно важлива. Ритм інспірує екстраверсію тіла. Емоції перекладаються на мову жестів і міміки.  Афекти, закодовані у риторичних фігурах, розкриваються назовні не тільки через інтонацію, а й формують емоції у фізичну графіку.
Абстрактні числові конструкції його композицій (симетрія кристалів, спів птахів, застиглий час, квантитативна метрика) засвідчували не стільки новаторську позицію композитора-авангардиста, скільки прагнення мистця виявити в музиці трансцендентні закони божественного порядку.
Тонка гра лейтмотивів, тембрів, динаміки, фактури, латентних інтонаційних ситуацій стали центральною подією штутґартської «Пікової дами», – ірраціональну комунікацію буття і небуття,  творила українська диригентка Оксана Линів.

Сторінки