Що сьогодні можемо вважати першообразом – духовну сутність, символічно позначену іконою, чи цифровий код, візуалізований умовним зображенням-маскою? Чи можна співставити відношення між Богом та Його іконічним зображенням з відношенням між цифровим кодом та його візуалізацією?

Наша взаємодія з реальністю передбачає її освоєння і вписування у досвід для того, щоб мати можливість залишити позаду і рухатися далі. Цю роботу здійснює мистецтво: між зображенням рани у мистецтві та реальною існує дистанція умовності, проте чутливість до такого зображення у час війни загострюється.

Якщо для львівського мистецтва притаманний зв'язок з локальною художньою традицією та фольклором у формі осмислення, обігрування, заперечення, іронії, то харківська художня сцена сфокусована на дослідженні соціальної тканини, посттоталітарного стану суспільства та того, як час та обставини формують і деформують зв’язки між людьми.

  Ні, це не жарт, не провокація. Це і справді відбувається.   У Львівській національній академії мистецтв активно працюють над створенням кафедри актуальних мистецьких практик. І це не просто розмови про те, як добре було би, якби… Нова освітня програма за спеціальністю «Актуальні мистецькі практики» уже розміщена на сайті ЛНАМ та оголошено набір студентів у рамках цьогорічної вступної кампанії.  

 

Якісні зміни у будь-якій державній інституції – річ проблематична й дискусійна. Особливо, якщо ця установа – театр, що роками (якщо не десятиліттями) транслював глядачеві один і той самий репертуар, один і той самий образний ряд, одні й ті самі смисли. Тож проблема тут двостороння – змінювати треба не лише інституцію, але й глядача. І наважитися на такий крок ой як непросто.

Світське буття ніколи не зустрічається у чистому вигляді, незалежно від того, наскільки людина, яка обрала світське життя, не хотіла б десакралізувати світ М. Еліаде   Коли ікона перестає бути іконою? В який момент розбите скло перетворюється на непотрібні скалки-друзки? Чи неможливість відновити втрачену цілість зображення позбавляє його святості? І загалом що є святість? Де межа між об’єктом вшанування та твором мистецтва?    

Як і годиться солідній виставці, 5-та Всеукраїнська трієнале текстилю має свою історію, свою традицію, своє коло авторів і глядачів, а також власну експозиційну модель. Від часу заснування у 2004 році ця виставка у певному сенсі є показовою – вона демонструє широкий спектр творчих позицій та підходів не лише до текстилю, але й до мистецтва як такого. Тож, оглядаючи експозицію 5 трієнале, що відбувалася у київському Будинку художника з 28 жовтня по 13 листопада, з перспективи її 12-річної історії, можна простежити тенденції та спробувати проаналізувати перспективи.

«Сором, сором. Який сором…». З такими думками мені вже часом доводилося ходити мистецькими виставками нашого міста. Але цього разу соромно було за себе. Виявила, що прочитаний років з десять тому Лемівський «Соляріс» залишився у пам’яті швидше сліпою плямою, аніж чимось визначеним – чи-то фантастичний роман, чи-то психоаналітичний (психоделічний?) есей… І тепер заново відкривати для себе письменника (та ще й якого!) випало не за прочитаними творами, а за рефлексією художників!