І серця наливалися дивною радістю — у той Святий Bечіp, добрий вечір, останній, який мені довелося святкувати в домі Ольги Кобилянської, пам’ятного 1939 року.

(Лист братаниці і прибраної доні Письменниці до О. Кисілевської)   ...останні два роки приносили нам тільки біль, а завершенням його було те, що моя дорога тітка й мати, а Ваша найліпша приятелька, покинула мене на віки. Це прийшло для мене несподівано, не зважаючи на важкі переживання та її 79-ий рік життя. Уявіть собі, Дорога Пані, що ми все так боялись за її добре, хворе серце, тимчасом нещастя стало ненадійно, забираючи її зпоміж нас.  

Памяті Софії Русової   (В перші роковини її смерти)  

Коли це було? Десять, чи більше літ тому? Ох, ні. Минуло з того часу саме два роки. Ще так недавно, а здається — такий далекий, далекий час...   Вже заздалегідь забігала я до бюра Орбісу: буде на свята прогулька до Черновець, чи ні?   Вкінці за вікном бюра так гаряче очікувана вивіска: можна записуватися на прогульку до Черновець, що відбудеться в днях 23.—27. грудня.