Трохи більше року тому в Галичині відбулися резонансні події. 22 червня 2015 року на околицях Львова, у Брюховичах, співробітники СБУ в повних бойових обладунках несподівано провели обшук у жіночому монастирі «Української Правовірної Греко-Католицької Церкви» (УПГКЦ). Водночас обшукали каплицю УПГКЦ на вулиці Плуговій у Львові.     «Облава на догналітів»  

Ми живемо у своєму світі щоденних турбот, десь у паралельному світі живуть наші політики, і ці світи нібито ніколи не перетинаються. Але так лише здається. Бо якість ремонту садочка нашої дитини залежить від вибору підрядника, ним може бути фірма депутата міськради, а чи виборола вона це право у чесному змаганні — це питання.  

​   Юрій Андрухович написав текст, зовнішня канва якого така: десятки тисяч українців, розчарувавшись у своїй країні, перебираються до сусідньої Польщі й пов'язують долі своїх дітей з «новою Батьківщиною».  

​  

  Вікентій Вересаєв, Микола Каронін-Петропавловський, Микола Рубакін     Було це досить давно – задовго до теперішньої війни на Донбасі, коли ні про Януковича, ні про Партію регіонів, ні навіть про Інтернет ніхто не чув. Здається, ще й самої незалежної України не було. У ті давні часи мені до рук на якийсь час потрапила книжка, видана ще давніше.  

105 років тому побачила світ одна з перших (коли не перша) українська політична утопія, а її автор став одним із перших (коли не першим) українським футурологом.     Але спочатку про утопію, а потім про автора. 4 березня 1911 року найбільша тодішня українська газета «Діло», яка виходила у Львові, вмістила на своїх шпальтах текст під назвою «Львів перед сто роками (1911-2011). Спомини Івана Залізняка». Пропонуємо його вашій увазі.  

  Вже вересень – хоч теплий, а все одно осінь, часом дощить. І зовсім не віриться, що був перед тим спекотний серпень, затяжне літо без дощів, яке випило воду і з Дністра, і з Збруча, і з інших Дністрових допливів.  

«Археологи шукали князя Данила Галицького, а знайшли його сина», – сенсаційно повідомив люблінський Dziennik Wschodni. Новина розлетілася миттєво – нарешті розкопки у Холмі, які тривають з весни 2013 року, наблизилися до сподіваного результату. Але чи так це є насправді?

​   Кожен у світі має своє «поганяло». Французів «закляті друзі» кличуть «жабоїдами», італійців – «макаронниками», білорусів – «бульбашами», нас (за хтозна-колишні козацькі оселедці) росіяни називають «хохлами», ми росіян (за допотопні бороди) – кацапами. З американців люблять позбиткуватися за їхню нібито любов до ковбойських капелюхів і чобітків... І так далі. Може, не надто політкоректна, але досить звична практика.  

  Днями у «Громадській хвилі» обговорювали ситуацію в «Дунайській Бессарабії». Участь брав екс-міністр енергетики Іван Плачков – бессарабський болгарин за походженням.