Про одного з найвідоміших джазових піаністів світу лемківського походження, про те, як Росія прагнула з русина зробити русского, про книжку Лорі Верхомин та довкола неї

Прагнення зберегти власний голос, не підлаштовуватися під усілякі тренди спричинилося до того, що стилістика і реалії його текстів перебувають десь немовби поза часом

Про потребу дії і потребу солідарности. А зворотний бік цих потреб – відчай, і «Церебро» – теж про це.

Наголос на іронії перебільшений,  варто говорити про екзистенційні проблеми, про те, що є надто людським за будь-яких умов: пошук гармонії і розмаїті дисбаланси, потяг до краси, меркантильні інтереси понад усе, життя як несправедливість і життя як дар…

Ця книжка, як зауважує Андрій Содомора, – неоціненний посібник про розмір наших втрат.

 

Єдина любов, в існуванні якої у координатах зображеного світу не сумніваєшся, – це любов до України.

  Карп’юк В. Глінтвейн дорогою на Говерлу: поезія. – Брустурів: Дискурсус, 2017.  

  Рафєєнко В. Довгі часи: Міська балада / Пер. з рос. М.Кіяновської. – Львів: ВСЛ, 2017.   Попередній роман Володимира Рафєєнка завершувався введенням військ у місто Z. За нього у 2013 році письменника нагородили «Російською премією». Нова книжка Рафєєнкової прози «Довгі часи» (в оригіналі – «Долгота дней») розвиває тему війни у місті Z. В Московії за такий твір колишньому лавреатові радше оголосять анафему, ніж вручать бодай якусь нагороду.

  Муза і чин Остапа Луцького / Упор. В. Деревінський, Д. Ільницький, П. Ляшкевич, Н. Мориквас. – Київ: Смолоскип, 2016.   Найбільша частина ідей у молоді родиться з опору   Остап ЛУЦЬКИЙ   Молоді мають право змінювати образ цього світу. Старі теж мають, але часто є так, що їхні пріоритети заважають їм це робити. Або ж, коли беруться, то показують свою незграбність і вчорашність.