В умовах війни поділ на «своїх» і «чужих» насправді є закликом до об’єднання. Об'єднання тих, кому не все одно.

Немає значення, як називається країна – Україна чи Малоросія. Головне – це заасфальтовані дороги та повний холодильник, правда ж?

В шароварах, з оселедцем і салом — «племя поющее и пляшущее». Культура, на яку ми заслужили, тепер цілком репрезентована в Кварталі 95.

Колись треба було Сахарову пояснювати українське національне питання і вникати в мовну проблематику. Тепер це треба робити Тімоті Снайдеру. Але "ситий голодного не розуміє"

В уяві більшості українців переважає навіть не ліва теорія, а радянська практика – цей збочений образ комуністичної держави, яким був СРСР. Ми досі не перейняли «західні цінності» — ініціативність та, передусім, відповідальність.  

Університет – це не про екзамени та семінари. Це про середовище та комунікацію. Університет – це передусім простір для обміну ідеями та думками. Суб’єктивні спостереження про навчання в Оксфорді

Україна могла запропонувати тоді небагато: когорту дисидентів та одиночні акції спротиву. Празька Весна залишилася нереалізованою мрією

У нього вже немає надії на реальні кроки української чи російської влади. І «… якщо мені судилося стати цвяхом в труну тирана, я хотів би стати цим цвяхом»

Чеська журналістка – про окуповані Донбас та Крим, зовнішню політику Кремля і які вона криє в собі загрози для України і світу.

Другий тур президентських виборів у Чехії перетворився на «чорно-біле» протистояння. З одного боку – чинний президент Мілош Земан, який вирізнявся проросійськими симпатіями, євроскептицизмом, «народним», а іноді відверто вульгарним стилем поведінки. Для українців він запам’ятався як єдиний глава держави ЄС, котрий де факто підтримав анексію Криму та лобіював скасування протиросійських санкцій. На другому боці – новачок у політиці, професор та колишній голова Академії наук Чехії Їржі Драгош, прихильник ЄС та територіальної цілісності України.