...як з'являється і поширюється велика ідея, яка цементує невдоволених, перетворюючи їхню безпомічність у ще більшу безпомічність освяченого вбивання; що відбувається з тими, чий безумний гріх обертається героїзмом, який живить колективну пам'ять
13.07.17 | |
Стоп, все дуже гарно, але стоп. Я не можу більше вбирати милі, дуже особисті і надто вже безособові фрагменти не своїх спогадів. Адже маю свої. Такі самі важливі і непотребні
29.06.17 | |
Є люди такі, які все незрозуміле вважають дурним, а є – для яких незрозуміле стає ствердженням власної малості, величі задуму світу і дає життєву силу до розвою
22.06.17 | |
У чиємусь ґрунтовному есеї про культурні феномени Галичини у 60-80-ті роки двадцятого століття обов'язково мусить бути хоч трохи про літниська...
15.06.17 | |
Оці червневі дощі і трохи сильного сонця поміж ними. І півонії, які тепер уже майже неможливо втримати у шклі у прохолодних вологих кімнатах. Власне так приходить літо
08.06.17 | |
Якраз кіч є тою великою національною і державною ідеєю, яку пропонує українська т.зв. еліта своєму т.зв. народові. Паскудство, яке має викликати сентиментальну сльозу ще й тому, що це українське
25.05.17 | |
Тепер я кожного дня кілька годин ходжу містом (хочеться сказати – їжджу) з дитячим візочком. Завдяки такому способові переміщення відкрилося дуже багато незнаних речей. Найважливішим відкриттям стало те, наскільки місто – навіть у тих місцях, які вважаються затишними – шумне і голосне. Гамір складається з безлічі звуків, про джерела яких людина без візочка навіть не здатна собі подумати
18.05.17 | |
  Історія, яка мене надовго вразила, примушуючи завжди пам'ятати про власну малість і вишукану велич безпорадності, якщо хоч на трохи забути і про одне, і про інше, надзвичайно банальна. Але тільки з банальностей складається навіть найхимерніше життя. Із дрібних щоденних речей, які повторюються тисячі разів, а потому раптом обертаються несподіваним розкладом. Якимось баняком киплячої каші, яка виливається на дитину, яка щодня ходила поруч із піччю, на якій щодня варилася каша.  
11.05.17 | |
Оскільки ми живемо у мові, то саме там потрібно, можна, варто шукати щастя. Бо саме там воно і є. Тож тільки перебуваючи у мові його можливо переживати
05.05.17 | |
Щоби бути своїм у якомусь товаристві, треба передовсім знати, на кого тут гонять. Щоби комфортно почуватися у ґетто, треба знати, від чого заховався за стіною
27.04.17 | |

Сторінки