вперше побачив як тне серпокрилець

серпневу парчу як кравець

як він утримується на крилах

як долітає з кінця в кінець

як зашиває нитками польоту

перед дощем свій пташиний світ

як метеори стрясають мотлох

і пилюгу – залишаючи слід

на сферичнім полумиску неба

на телескопах – у нас на очах

на чорноземах серпневих

на стернях – на темних річках

як їм – серпокрильцям – дізнатись

і як згуртуватись усім в політ

які їм підказують знаки

із неба чи може з землі?

втрачаючи кожного року

притулки – доми – дахи

сусідок – ворону й сороку

зим ненаситні сніги

летять наче жменя пшениці

упоздовж серпневих полів

усе втихомирюється

й зникає їхніх політ

і наче услід серпокрильцям

торкнеться стерні смичок

й чекаєм коли вже накриються

річками сніги річок