7 вересня 1191 року неподалік сучасного Тель-Авіва відбулася одна з найважливіших битв Третього хрестового походу – війська Річарда Левове Серце перемогли армію султана Саладина. Але тільки тепер вчені визначили, де точно розташоване знамените поле бою. Свідчення також підказують, чому Саладин напав на хрестоносців саме тут.




Зображення: historisch​.

 

Метою хрестового походу, що почався 1189 року, було звільнити Єрусалим з-під влади мусульманського правителя Саладина. Тож війська під керівництвом кайзера Барбаросси, Філіпа ІІ з Франції та англійського короля Річарда Левове Серце вирушили різними шляхами до Святої Землі. Об’єднавшись, після затяжної облоги армія хрестоносців захопила місто Акко, що на північ від Ізраїлю. І Річард Левове Серце зі своїми військами рушив на південь – уздовж узбережжя.

 

Шлях англійський король обрав стратегічно правильний: «Чоловіки марширували поблизу узбережжя, тож їхній правий фланг захищало море, – пояснив Рафаель Люіс (Rafael Lewis) із Хайфського університету. – За ними слідував флот хрестоносців, надаючи військам додатковий захист і провіант».

 

Однак на хрестоносців постійно нападали невеликі групи Саладинової армії. Річард Левове Серце заборонив своїм солдатам переслідувати нападників, щоб вони не виснажувалися.

 

7 вересня 1191 року атаки стали інтенсивніші – Саладин хотів спровокувати велику битву. І йому це вдалося: втративши багатьох людей і коней, деякі тамплієри завдали удару у відповідь, тож Річарду Левове Серце не залишалося нічого іншого, як направити решту своєї армії проти військ Саладина.

 

Історичні джерела розповідають, що армія Саладина почала відступати, і хрестоносці переслідували її аж до лісу. Там вони зупинилися, побоюючись, що в лісі організована пастка. Річард Левове Серце виграв цю битву і завдав нищівної поразки Саладину, якого доти вважали непереможним. Але в перспективі хрестоносці програли: наприкінці 1192 року вони були змушені підписати мирний договір з Саладином, в якому визнали владу султана над Єрусалимом. Передчасна битва при Арзуфі та рішення не переслідувати війська у лісі могла зіграти вирішальну роль у майбутніх подіях.

 

Але де відбувалася битва при Арзуфі? Відомо, що вона мала б бути неподалік античного міста Аполлонія, яке також називали Арзуфом – сьогодні воно розташоване на північ від Тель-Авіва. Крім того, поле битви мало бути неподалік узбережжя і біля лісу. Щоби детальніше визначити місце, Люіс проаналізував не тільки історичні записи про битву, а й пізніші документи цієї місцевості, знімки з повітря та топографічні карти.

 

«Лише впродовж останніх 100 років ландшафт навколо Арзуфа помітно змінився», – пояснив Люіс. Тут більше немає лісу, а розташування старих шляхів розпізнати неможливо. Крім того, територія на північ від Тель-Авіва сьогодні вкрита полями та населеними пунктами.

 

Однак ученому вдалося обмежити місце битви маленькою площею між двома паралельними до узбережжя хребтами. Сьогодні неподалік розташована закинута фабрика боєприпасів між автобаном та узбережжям, що за кілька сот метрів звідси.

 

У час Третього хрестового походу це місце розташовувалося на перехресті, що вело до Єрусалима. Люіс припускає, що в цьому і полягала причина нападу Саладина: султан хотів побороти хрестоносців, поки вони не добралися до міста. Він не знав, що Левове Серце не хотів іти на Єрусалим – його наступною метою було місто Яффа.

 

Локалізацію битви при Арзуфі підтвердили результати застосування металошукачів (їх Люіс з командою на цій території застосували вперше): вони знайшли кілька наконечників стріл, одна – з підсиленням проти рицарських обладунків. Крім того, вчені виявили залізну плату, що могла бути частиною шолома, а ще цвяхи для підков у середньовічному англійському та французькому стилі.

 

«Ми знайшли тільки щіпку артефактів, що не дивно з огляду на поганий стан збереження цієї території, – сказав Люіс. – З огляду на всі сучасні перетворення, я взагалі здивований, що ми щось знайшли».

 

 

Nadja Podbregar

Wo Richard Löwenherz und Saladin kämpften

Apollonia-Arsuf: Final Report of the Excavations, Kapitel 23

Final Report, Haaretz, 11/08/2020

Зреферувала С. К.

18.08.2020