Згідно з новітніми політичними традиціями, і апокаліпсис треба зустріти з позитивним налаштуванням. А якщо в потрібному місці знайдеться фортепіано, то все буде геть добре. Огляд подій тижня в Україні
Міжнародне тижня
Олександр Лукашенко підтвердив власне реноме останнього в Європі диктатора з помітними і неспеціалістові психічними відхиленнями, а українська влада вкотре продемонструвала драстичну інфантильність.
Офіційний Київ непристойно довго мовчки спостерігав за тим, як білоруські «беркути» пакують адекватних людей до цюпи по периметру від Бреста до Гомеля, а «Грігоравич» проголосив себе месією і всіма апостолами відразу.
Нарешті вітчизняне Міністерство закордонних справ вийшло з коматозного стану і делікатно-грізно заявило: "Ми загалом поділяємо позицію, висловлену Європейським Союзом щодо виборів в Білорусі. Україна надзвичайно занепокоєна випадками необґрунтованої жорстокості правоохоронців щодо громадян, які беруть участь у протестах, представників ЗМІ та іноземців. Розраховуємо, що звільнення з-під варти частини затриманих стане початком діалогу влади з громадянським суспільством з метою пошуку компромісів".
У наборі літер від МЗС прекрасно все: від «глибокої занепокоєності» до «частини затриманих», але Лукашенко не оцінив белетристики українських дипломатів. Колишній президент Білорусі (принаймні так його називають сусіди-литовці) з притаманною йому вишуканістю відповів українськім райтерам: «НАТОвські війська лязгають гусеницями, йде нарощування військової сили на західних кордонах нашої країни. Литва, Латвія, Польща та, на жаль, наша рідна Україна, її керівництво наказують нам провести нові вибори. Пам'ятайте: загубите – не Лукашенка – а першого президента, і це буде початком вашого кінця. Стоятимете на колінах, як в Україні та інших країнах стояти на колінах та молитися незрозуміло на кого».
Тепер білоруси повинні зрозуміти, що їхній Кім Чен Ин померти не може, бо станеться кінець світу, мають активніше підставляти голови під чоботи поліцаїв – а що може зрозуміти українське МЗС і коли почне розуміти хоч щось, в принципі залишається загадкою. А найцікавіше станеться, коли українська делегація приїде до Мінська на предмет поговорити про війну.
Прогноз тижня
Уточнення прогнозів – завжди цікаве та інтригуюче дійство. Щоправда, коли таким процесом займається Міністерство розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства, то можна чекати будь-яких несподіванок і трохи напружитися. В наступному році це відомство очікує оклигування економіки країни від пандемії коронавірусу, яке реалізується в 4,6% росту ВВП. Ще через рік цей показник становитиме 4,3%, а в 2023-му – 4,7%. Відставлений прем’єр Гончарук колись також любив бавитися процентами, і йому то мало допомогло в кар’єрі; в сучасному Кабміні з відсотками поводяться без зайвого фанатизму, але намагатися зрозуміти методику їхніх прогнозів також не варто на тверезу голову.
Попри це, міністерство, регулярно згадуючи про підступний удар, завданий Сovid-19, оптимістично малює ріст реальної середньомісячної заробітної платні на 12,1% в наступному році, 6% – в 2022-му і 5,1% – в 2023-му. Рівень безробіття незабаром падатиме і через три роки становитиме всього 8%.
Найбільша приваба подібних передбачень полягає в тому, що вони сильно нагадують історію з Ходжею Насредином, віслюком і шахом, але послухати щось життєрадісне завжди приємно.
Автором такого покращення настрою став міністр фінансів Сергій Марченко, який заспокоїв усіх заклопотаних стабільністю гривні. «Не бачу передумов для досягнення курсу 30. І не бачу інструментів, за допомогою яких будь-хто міг би вплинути на рух курсу в цьому напрямі», – запевнив міністр.
Люди, які пам’ятають курс один до восьми чи один до 5,50, лагідно посміхнулися. Аксакали, що пережили динозаврів і з глибин свідомості витягують курс 1 до 1,76, витерли старечі сльози.
Плани тижня
Термін «приватизація» з часів, коли Україною керував громадянин, який зараз розповідає нісенітниці про мир, є важливим і актуальним. Ваучери, роздержавлення і «надія, народжена власністю» мали б лишитися в минулому тисячолітті, але вони таки живуть.
Кабінет Міністрів знайшов дві сотні підприємств, які досі належать державі, і доступно пояснив Фонду державного майна, що їх пасувало б приватизувати. Шеф згаданого вже Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства Ігор Петрашко запропонував роздержавити 211 об’єктів. Йому апелювали колеги у вигляді міністра стратегічних галузей промисловості і в.о. міністра енергетики.
Консенсусу в приватизаційних баталіях так і не досягнуто, і сподівання на те, що якесь цікаве для інвесторів підприємство покине список «виставлені на приватизацію», поки що є дуже ефемерними.
Концерн тижня
Коли ластівки літають низько над землею, то буде дощ, коли зі стола падає ложка, то мусить прийти якась неочікувана людина жіночої статі. До переліку прикмет з фольклору додається ще «Укроборонпром». Коли про цю структуру починають говорити, то має статися якась халепа.
Говорити про неї почав також уже згаданий шеф Міністерства стратегічної промисловості Олег Уруський. «Найближчим часом повинна відбутися зміна керівництва концерну. Далі буде, відповідно, зміна і всієї команди, яка працювала там останній рік», – пояснив майбутні перипетії чиновник. Рік тому Айварас Абромавичус мав сподівання, що «Укроборонпром» реформує по саме куди він хоче. Зараз із клопотами довкола контори, яка нібито впливає на події у країні, що воює, виглядає тривожно.