Товариство взаїмних обезпечень "Днїстер" видало в місяци липни с. р. 3.245 важних поліс на обезпеченє вартости 1,605.214 зр. [попередного року в липни було 1.749 поліс на 893.611 зр. обезпеченої вартости]. Разом від 1-ого сїчня до кінця липня 1895 єсть 17.064 важних поліс на обезпеченє вартости 10,034.869 зр. [в тих самих сїмох місяцях попередного року було 10.382 поліс на суму обезпечень 6,567.420 зр.]. — Шкід прибуло в липни с. р. 39 випадків, отже разом з попередними було до кінця липня с. р. 250 випадків шкід, з котрих виплачено вже 241 шкід, в двох випадках виплату здержано, а 7 шкід власне ліквідує ся. Сума всїх тих 250 шкід виносить 47% від суми чистої сегорічної премії. — У Львові 9 серпня 1895. Дирекція.

 

Злодїї і конокради в Щиреччинї. Не знати чи з горя чи з гаразду злодїйскій промисл в Щиреччинї — пишуть нам з-відтам — розвиває ся не аби-як, а коноводи посунули так далеко свою зухвалість, що не вагали ся навіть заглянути до стайнї маршалка львівскої ради повітової. Що-ж доперва говорити про хлопску "бідненину", котру хто не хоче, то скубне, як той горох при дорозї. В Добрянах під саму весну до стайнї одного господаря зайшов злодюга по конї, приладивши собі вже наперед сани та упряж. Однак стукіт на подвірю збудив господиню, она вибігла боржій на двір, а увидївши стайню отвореною, скочила до неї. Та коновід не стратив фантазії; він знитив ся, присїв, заверг якійсь лах на голову і зачав страшити жінку, гаркаючи несвоїм голосом. Але й баба була не аби-яка; она не злякалася, зачала так довго верещати на цїле горло, аж господар збудив ся. Злодїй, видячи, що не жарт, дав драпака, але розбуджені сусїди зловили єго і покарали так гідно, що відважного конокрада з поломаними ребрами, з розбитою головою та з покалїченими руками відвезли до шпиталю. — А прецїнь страшний той хлопскій самосуд не злякав наших злодїїв, бо зараз в кілька тижднїв опісля в селї Г. розбили они чотири хлопскі комори і забрали з них, що тілько дало ся: пшеницю, муку, сир, солонину, кожухи та инчу одежину. Перед тижднем украли у господаря Д. Г. в Г. троє дуже добрих коней, але що ніч була коротка, длятого злодїй не міг коней завести дальше як півтора милї. Тут же на сїножатях кінь скинув конокрада, а заки злодюга міг коня зловити, люде вийшли на сїножать з косами до косьби, то злодюга настрашив ся і втїк, полишаючи конї на Божу волю. Не лїпше дїє ся і в самім Щирци підчас ярмарків та тиждневих торгів. Ватаги зложені з кількох здорових неробів волочать ся по торговнцях, шинках та помежи фіри, видираючи з хлопских рук, з-за пазухи та з возів, що тілько дасть ся. Бідний хлоп, хоть і за руку злапає, боїть ся що казати, щоби киями не почестували. Місто-ж не може здобути ся на більше як на одного старого Іосифа поліцая, котрий з бичем уганяє помежи фіри, ставляючи их до ґліду наче до екзецирки, кричить, горлає та верещить аж захрипне, а більше нїчого! Може би жандармерія була ласкава заопікувати ся тим поплатним злодїйским ремеслом, від котрого анї доходовий, анї заробковий анї чиншовий податок не платить ся, а прецїнь оно добре рентує ся, бо як нї, то прийде перед часом кидати сю "блаженну" сторону, забирати "клепачі на плечі" — та в світ за очи!

 

Загадочний труп. На території громади Крушельниця шляхотска, повіта стрийского, видобув 20-ого липня Иван Федишин з ріки Стрия тїло незвістної дївчини в віцї около 13 лїт, середного зросту, убрану в сорочку з грубого домашного полотна, в таку запаску і сину камізольку сїракову. Розклад тїла казав догадувати ся, що труп лежав у водї около тиждня.

 

Пашпорт на тамтой світ. Дня 1-ого с. м. помер в Боянах на Буковинї у родичів вояк оборони краєвої Дмитро Кучеран. Черновецка команда війскова, повідомлена о єго смерти, зажадала письменно від родичів небіщика звороту пашпорту війскового их сина. Отже до команди надійшла відповідь з повідомленєм, що родичі пашпорту звернути не можуть, бо вложили єго небіщикови до домовини.

 

Судний день в Перемишли. В ночи з 3-ого на 4-ого с. м. захорувало в Перемишли головно в середмістю майже рівночасно над сто осіб серед проявів холєри [вертаня, розвільненя і корчів]. Се викликало страшний рух у містї, цїлу ніч взивано лїкарів, аптика не замикала ся, по улицях розлягав ся зойк і плач а мешканцї дїльницї жидівскої покидали доми і перебували під голим небом. Перехід хороби, хоч сильної, був скорий, а померло лише троє людей. Другого дня рано пійшла по містї вість, що сотки захорували і десятки померли ["страх має великі очи"]. По дощи, що упав в недїлю з полудня, воздух охолодив ся і було вже лиш кілька нових випадків недуги, і то вже лекшої, а хорі з ночи скоро поздоровіли. В понедїлок рано зарядив лїкар міскій секцію тїла одного помершого челядника кравецкого Цайлєра і показало ся, що він помер на нежить жолудковий. Мимо того послано еєкти до намістництва для переведеня дослїдів бактеріольоґічних. Кромі того перевело міске бюро санітарне совістну дезинфекцію мешкань, де були випадки слабости. В три днї стан здоровля став у містї нормальний. Незвичайне явище занедужаня тілько осіб одної ночи доходили лїкарі і вислїдили ось-що: Хорували переважно біднїйші жиди, котра по пятидневнім острім постї, якій наказав рабін, наїли ся в суботу зимного мяса, звареного ще в четвер, а до того прийшли ще огірки, яблука, квасне молоко та вода. Ось ясна причина слабости, котра була холєриною а не холєрою.

 

Дрібні вісти. Управу суду окружного в Перемишли обняв з днем 6-ого с. м. радник суду краєвого Сплавскій. — В млинах Гартенберґа в Коломиї застрайкували робітники і жадають підвисшеня платнї та скороченя часу роботи. — У Львові помер аптикар і бувшій бурмістр міста Грималова Ив. Свобода в 54-ім роцї житя. — В Тухольцї коло Сколього — як нам пишуть — убив сими днями в сварни Иван Шкрибинець свого молодшого брата Андрія; оба жили в одній хатї а в вічній ненависти, а послїдною причиною до сварнї було, що Иван випас Андрієви овес своїми волами.

 

Дѣло

10.08.1895