Переспів Богдана Лепкого.
І.
Три дороги.
Гей з хлопскої хатини
Йдуть чорні три дороги —
Одна иде на поле
На паньске на розлоге,
А друга йде на лїво,
Де коршмонька білїє,
А третя йде на право,
Де хрест на гpoбі мріє.
На тій доріжцї першій
Піт людскій сріблом світить;
На тій доріжцї другій
З батьків сміють ся дїти;
На третій на дорозї
Там коник польний скаче,
Похилий хрест чорнїє,
Береза біла плаче.
По всїх оттих дорогах
Людей идуть громади —
А хто-ж их на дорогу
В світ духа запровадить?
II.
З пісень вояцких.
Коло хреста при долинї
Льни цвитуть як небо сині.
Полїть ненько лен дрібненькІй,
Ой вже-ж бо мій час близенькій
Гей!
Слїзоньками підливайте
І на сонци схнути дайте —
Най го вітер продуває,
Жайворонок най співає
Гей!
А рвіть єго в нічку ясну,
Нїм за лїсом зорі згаснуть,
А рвіть єго по неволї
Там на хлопскім чорнім полї
Гей!
Зробіть з нього полотенце
І вибілїть над рікою,
Гей як тужить моє серце
Рідний краю за тобою
Гей!
Полотенця не жалїйте
І ушийте сорочину.
І ушийте сорочину —
Або верну, або згину
Гей!
Як дістану кулю в груди,
Як така моя вже доля,
Няй на моїй груди буде,
Сорочина з свого поля
Ге-ей!
III.
Як же-ж менї тебе брати
Серденько моє,
Коли менї тебе з хати
Батько не дає?
Анї я не птах дївчино,
Анї я не птах,
Щоб з тобою я полинув,
На небесний шлях.
Анї я не дух дївчино,
Анї я не дух,
Щоб я міг тебе здмухнути,
Як з квітоньки пух.
Анї я имла з долини,
Анї я имла,
Щоб тебе я міг закрити
Перед сонцем дня.
Анї я не гріб дївчино,
Анї я не гріб,
Щоб злучив мене з тобою
По неволї піп.
[Дѣло, 03.08.1895]