Товариство "Просвіта" переносить ся вже від кількох днїв з улицї Вірменьскої ч. 2 до власного дому в ринку ч. 10 [ріг улицї Рускої]. Бібліотека товариства а також маґазин є вже на місци; сими дня ми перевезе ся музей і акти та урядженя канцелярійні, а з днем 1-ого серпня по богослуженю в Успеньскій церкви і посвяченю дому розпічне "Просвіта" урядованє у власній хатї. І так се товариство, котре перед 26-ма роками містило ся при однім столику в комнатах "Рускої Бесїди", тепер, по четверти віку патріотичної працї народовцїв, займе з конечности шість комнат [на першім поверсї фронтом до Рускої улицї] з долученими просторими маґазинами. Необходима радість обгортає кождого Русина, коли глядить на оказану на найкрасшім місци положену дво-поверхову каменицю в ринку, на котрій ось-ось заяснїє вивіска "Просвіта" та поздоровить свою сусїдку — молодшу подругу "Народну Торговлю". — В каменици "Просвіти" наняла також дуже хороше мешканє "Руска Бесїда" на першім поверсї фронтом до ринку. І там примістять ся "Клюб Русинок" і "Боян". Також товариство академічне заняло одну комнату на першім поверсї а товариство имени Шевченка вже від місяця перенесло ся до двох комнат на другім поверсї дому "Просвіти".
Бурі, громовицї і хмароломи з минувшого тиждня наробили немало нещастя. Кромі поданих уже вістій подаємо нинї дальші. В середу 24-ого с. м. в день около години 11½ копальняне місце Борислав навістив такій страшний оркан, що люде не могли встоятись на ногах, а струї води з градовим ледом перемінили в одній хвили рови й рівки в потоки, а улицї нїби в ріки. На тлї того страшного, ледви годину триваючого гнїву природи, піднебесна елєктрика робила своє. Бласкавиця за блискавицею, потім громи немов пекольна канонада. Серед того вода залила в однім жидівскім закопі близько потока чотирох робітників: Михайла Грицишина, Кароля Більмана Дмитра Качмара і Василя Білана. Коли пустила ся злива, дозорцї-жидки повтїкали, а байдуже було им о робітників! — анї не витягнути их на верх, анї дзвінком не дати им знати о небезпечности. Тимчасом потік нагло і страшно прибув, залив кошару і замулив яму з людьми. Вже три днї [пише нам дописуватель під днем 28 с. м.] а з людей в закопі нема й слїду... Нещастні полишили родини. [Днем попереду рівно-ж лучило ся було там нещастє в закопі арендованім жидом Шраєром. Завалив ся хідник і відтяв поворот двом робітникам, що робили в т. зв. коминах. По горячім ратунку видобуто их в 24 годин живими, але оден з них зараз по перевезеню до шпиталю умер.]
Великі спеки настали сими днями не лиш у Львові, де приміром вчера о годинї 9-ій вечером вказував термометр 25° Цельзія, але й у Відни. Там, як нотують віденьскі часописи, було в суботу в полудне в тїни 32°—33° Цельзія, а на сонци 54° Цельзія. Поки-що нема надїї на обниженє температури, бо на небозводї і хмарки не видко та й вітру не чути...
Огнї. Про огонь в Журові пишуть нам з-відтам: Дня 22 с. м. вибух о годинї 4-ій пополудни в Журові страшний огонь. Нарід був під той час при роботї, то й о спиненю огню не могло бути бесїди, тим більше, що за-для недостатку місця люде приневолені будувати ся при купі і стріха дотикає стріхи. Отже при досить сильнім вітрі хати займались одна за другою і незабаром 22 нумери станули одною великою поломінью; при тім кинуло огнем на костел і він також згорів. Шкода з будинків виносить 12.000 а костела до 16.000 зр. Лиш деякі господарі були обезпечені. Огонь сей страшно пригнобив мешканцїв сего місточка. Нарід тут дуже вбогій; винявши двох прочі майже жеброта; селянин, що посїдає 5–6 метрів поля, вже називаєсь богачем, а взявши на увагу попередні лихолїтя, то справдї тяжко прийдесь погорілцям відбудуватись, тим більше, що і в поли праця пропадає. Длятого осміляю ся в имени тих, що погоріли необезпечені, просити о ласкаву поміч. Кождий, хоч би найменшій даток буде принятий з найбільшою вдячностію, а ласкаві датки прошу присилати на руки уряду парохіяльного в Журові. — Ив. Созаньскій.
Шести-лїтний хлопець, син господаря Іосифа Меца з Збоїск, пропав 25-го с. м. на площи Стрілецкій у Львові коло 10-ої години перед полуднем. Хлопчина має волос чорний, очи темні, убраний в кратковані споднята і маринарку, з соломяним красим капелюхом на голові.
Скарб з часів римских. Селянин з Горечи під Чернівцями Михайло Остафійчук, виловив оногди в Прутї скриночку замкнену герметично, а розбивши єї, знайшов в нїй дуже богато монет з часів римских.
Незавидна доля віденьских робітниць. Недавно ставала перед судом у Відни швачка Павля Хріст, обжалована о крадїж кількадесяти кр. у свого принципала. При розправі показало ся, що Хріст зробила се з крайної нужди, бо єї денний заробок не виставав на житє. Хріст діставала за ушитє тузина сорочок на машинї 60 кр. Судья засудив злодїйку але цїсар помилував нещастну робітницю. З нагоди того случаю посипались в ґазетах статьї на темат визиску робітників — і справа затихла. Однак оногди лучила ся ще більше ярка илюстрація тих відносин віденьских. Властителька фабрики краваток обжалувала перед судом 21-лїтну робітницю Єлену Вундзам о спроневіренє кількох краваток вартости 60 кр. Вундзам станула перед судом і на своє оправданє вміла лиш тілько сказати: Мій муж недужій і я мушу єго удержувати. З нами було так круто, що три днї ми нїчого не їли, а одинока наша дитинка умерла з нужди і тогдї то я продала тих кілька краваток. Яку-ж платню заробляєте? — поспитав судья. — Дванацять крейцарів — відповіла Вундзам — за ушитє тузина краваток, а ще й се не цїлий мій заробок, бо треба заплатити по 3 кр. від тузина за випозиченє машини, на котрій шию краватки. Нї відки поратунку, а коли я просила раз властительку, щоби дала менї 20 кр. завдатку на роботу, то почула відповідь: Дуже менї жаль, що не можете вижити з своєї платнї до суботи і я буду мусїла пошукати иншої робітницї. — Судья вислухавши сеї оборони, відрочив розправу, щоби пересвідчити ся о правдивости тих сумних слів, — а тимчасом публика віденьска надсилає до суду для бідної зарібницї жертви, так що вже призбирало ся за два днї по-над 100 зр. і прислано машину до шитя. Бо справдї, не легко то вижити самій і прокормити недужого мужа, коли за ушитє одної краватки дістає ся ¾ кр.!
Дрібні вісти. В місточку Любачеві помер 17-ого с. м. тамошний латиньскій пробощ кс. Ян Адамович. — Помершій тамтого тиждня в Долинї пробощ кс. Ант. Ґорскій, записав: на ґімназію польску в Тїшинї 300 зр., на школу польску в Бялій 300 зр., для тов. Szkoła ludowa 100 зр., на бурсу польску в Коломиї 300 зр. а на прасу польско-католицку 100 зр. — У Відни згоріла 29-ого с. м. в ночи більша часть даху на "Staatsbahnhof". — В Іокогамі в Япанї заскочила 28-ого с. м. буря пoїзд зелїзничій, котрий віз 400 инвалідів, розірвала єго на дві части і затопила в воду, при чім погибло 140 инвалідів.
Дѣло