У п'ятницю ввечері внаслідок обстрілів з боку російських бойовиків у районі села Троїцьке Попаснянського району загинув воїн зі Жидачівщини Тарас Матвіїв. Осколок міни влучив у Тараса в момент, коли він рятував двох побратимів. Офіцер воював у 24-й механізованій бригаді імені Данила Галицького, був командиром взводу. На фронті вдруге. Вперше побував на війні 2015 року добровольцем у складі батальйону "Карпатська Січ".
Про смерть воїна повідомив головний військовий комісар Львівщини Олександр Тіщенко.
"Війна триває і безжально забирає життя кращих синів України... Ми не маємо права забути, що у нас триває війна. І життя наших захисників були покладені на вівтар війни не дарма", – написав Тіщенко у Facebook.
Тарас МАТВІЇВ
ПРО РЕВОЛЮЦІЮ ГІДНОСТІ
Мені не соромно, що не стояв осторонь тоді, шість років тому.
Мені не соромно за жоден день від 21 листопада й до 20 лютого 2014 року.
Мені не соромно дивитись в очі батькам загиблих і зниклих.
Не соромно за людей, що стояли праворуч і ліворуч у балаклавах і без. З палицями і без. В Києві чи будь-де. Що звертались до Христа чи Магомета.
Повага. Рівність. Жертовність. Цього ніхто не забере. Як би не старались речники холуйських мас нівелювати, очорнити, стерти навіть згадку про здвиг Майдану. Смак стихійної свободи назавжди в’ївся в пам’ять.
Ті, хто її скуштували бодай одного дня, вже не забудуть. Решті той смак нестерпний.
Коли ж мене запитає нащадок, що я робив у ті страхітливі миті, я знатиму що відповісти. Щонайменше – не стояв осторонь.
Тож мені не соромно. А вам?
24 ОМБр імені короля Данила повідомила про те, що Тарас загинув у момент порятунку своїх солдатів. Командування звертатиметься до уповноважених інституцій з прозанням удостоїти Матвіїва званням "Герой України" посмертно.
"Вчора близько 20:00 позицію, якою командував молодший лейтенант Матвіїв Тарас Тарасович, в районі села Троїцьке Попаснянського району, атакували окупанти. Били зі 120 мм мінометів. Одна з мін потрапила в бліндаж, де було двоє вояків. Бліндаж загорівся і частково обвалився. Тарас першим кинувся на допомогу побратимам – витягнув двох своїх бійців назовні і відніс в безпечне місце. В цей час ще одна міна впала на позицію і осколками смертельно поранила Тараса", – поінформували у бригаді.
.
"Командуванням частини та побратимами Тараса ініційовано процедуру подання молодшого лейтенанта Матвіїва Тараса Тарасовича на звання "Героя України", яке він заслужив по праву", – йдеться в повідомленні.
"В мене не стоїть ціль дорости до генерала. В мене ціль на своєму рівні як командира взводу просто працювати якісно, робити максимально все залежне від мене, виконати свій обов’язок до останку і «віддячити» противнику за всіх товаришів, яких я втратив".
Тарас Матвіїв
Тарасові Матвіїву був 31 рік. Народився на Волині. Мешкав у Жидачеві.
Вища освіта – журналіст. За спеціальністю працював недовго, бо зневірився в журналістиці і вирішив, що може більше докластися до зміни України в інших сферах.
У 2013-2014 роках брав активну участь у Революції гідності. У вирішальні дні чинив опір "Беркутові" на Майдані.
Після революції став співзасновником "Пошукової ініціативи Майдану", котра на волонтерських засадах займалася верифікацією і пошуком зниклих.
Коли спалахнула війна на Донбасі, кинувся допомагати військовикам. У вирі волонтерки зрозумів, що цього йому мало. Навесні 2015 року вступив до лав окремої добровольчої частини "Карпатська Січ" і обороняв українські позиції в Пісках, Водяному, Опитному, Первомайському.
"Останні п'ять років я не знаю спокою. Зачинаючи від Майдану, транзитом через волонтерський і добровольчий рух, участь в самоврядуванні і аж до теперішньої служби в ЗСУ. Я свідомо обрав шлях постійних потрясінь і викликів, відкинувши попередній спосіб життя, медійну кар‘єру і навіть давні мрії… Я похитнувся, але не впав. Все ще в запилюжених берцях і при справі. До останнього сподіваюсь, що українці не розміняють свободу на срібняки і не побояться відповідальності за свої вчинки. Dum spiro spero, товариство!"
Тарас Матвіїв
Після війни займався активізмом та громадськими ініціативами. Організовував фестиваль "Удеч-фест" у Жидачеві, відроджував місцевий футбольний клуб "Авангард", займався увічненням пам'яті нових героїв України. Разом із побратимами голими руками зупиняв вагони із деревиною на залізничних станціях. Вступив до Української галицької партії.
У 2015 році Тараса Матвіїва обрали депутатом Жидачівської районної ради від УГП.
Незважаючи на купу справ та ідей у звичайному житті, Тараса Матвіїва все одно тягнуло на фронт – не міг пробачити загиблих товаришів. У вересні 2018 року вступив на курси лідерства Академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного за спеціалізацією "Управління діями підрозділів механізованих військ".
"Тарас був справжнім патріотом, професіоналом своєї справи, старанним курсантом, відповідальним та мужнім офіцером. Був та залишатиметься прикладом для всіх військовослужбовців й колишніх вихованців Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. За свій героїчний вчинок він гідний найвищого визнання", – ідеться у співчутті на сайті Сухопутної академії.
Колишня військовослужбовець, журналістка Валерія Бурлакова повідомила, що під час обстрілу бліндаж попросту зайнявся. Тарас Матвіїв прикривав позицію з кулеметом, але кинувся рятувати побратимів.
"Це той випадок, коли ніякі "see you in Valhalla" не втішають. Тому що таких людей зовсім мало. Він зробив би для країни ще дуже багато, якби був живий", – пише Бурлакова.
"Тарас Матвіїв – то людина, яка несла в собі дуже яскраве світло. Він був смолоскипом, який завжди попереду. Він це розумів, цього прагнув, він любив це, і йому це вдавалося. За ним хотілося йти. До нього притягувало. Всіх, – згадує Анна Герич, котра працювала з Тарасом в Українській галицькій партії. – Людина дії. Він не вмів стояти на місці. Не міг. Він вів, він підштовхував. І вимагав! І ніколи не був половинчастим. І ніколи не лицемірив".
Чин і життя Тараса Матвіїва також вразили Оксану Забужко. "Якось давно я над нашими полеглими так не ревіла... (Таке відчуття – наче забракло підкріплення в Небесної Варти – в мене востаннє після смерти Василя Сліпака було)", – написала Забужко у Facebook.
