Міжнародний поетичний фестиваль «Meridian Czernowitz» розпочав проєкт «Літературні дні Пауля Целана 2020 (читання та дискусії в Україні й Німеччині)». Проєкт стартував із літературної резиденції «Пауль Целан 100» в Чернівцях. Її учасниками стануть десять митців – українських та німецьких, вони впродовж тижня мешкатимуть у столиці Буковини та працюватимуть над написанням есе про Пауля Целана. Першим резидентом став Юрій Андрухович, після нього до Чернівців приїдуть ще Сергій Жадан, Катерина Калитко, Ігор Померанцев, Таня Малярчук та п’ятеро німецьких літераторів.
Аби відчути дух рідного міста Пауля Целана, більше дізнатися про нього, резиденти матимуть екскурсії місцями відомого поета в Чернівцях, зможуть відвідати обласний архів, вивчити оригінальні документи, пов’язані з життям митця, познайомитися з місцевими істориками та культурними діячами.
Коли резиденція завершиться, окремим виданням вийде українсько-німецька антологія «Пауль Целан 100». В ній можна буде прочитати всі есе, написані в межах проєкту.
«Мета проєкту – насамперед підвищити роль постаті Пауля Целана, – каже кураторка Євгенія Лопата. – А також поглибити культурні відносини між Україною та Німеччиною. Завдяки резиденції Чернівці стануть містом, в якому будуть проживати, працювати та виступати відомі й цікаві літератори з України та Німеччини. Всі автори так чи інакше досліджували Целана, перекладали, писали про нього статті. Ми, зі свого боку, ці враження зафіксуємо окремим літературно-художнім виданням, яке демонструватиме сучасну рецепцію Целана та його міста. Резиденція триватиме протягом трьох місяців. Відтак проєкт “Літературні дні Пауля Целана 2020” ми плануємо презентувати на Форумі видавців у Львові у вересні. А 21–23 листопада “Літературні дні Пауля Целана” відбудуться у Чернівцях – це буде якраз сторіччя з дня його народження. І потім презентуватимемо антологію в Німеччині. Також ми запланували розсилку цієї книги по будинках літератури і бібліотеках в Україні та Німеччині. Будемо публікувати есе в інтернеті. Всі ці події проєкту є можливими завдяки нашим німецьким партнерам – Федеральному культурному фонду Німеччини в кооперації зі штутгартською спілкою Ukrainisches Atelier für Kultur und Sport. І, звісно, ми дуже сподіваємося, що на початку вересня відбудеться поетичний фестиваль “Meridian Czernowitz”».
Загалом весь проєкт тривалий – півторарічний. І літературна резиденція у Чернівцях мала розпочатися раніше, але через карантинні обмеження стартувала у липні. Всі резиденти мешкатимуть у Чернівцях на вулиці Трояндовій, неподалік центру міста, у комфортному новому готелі.
Юрій Андрухович став першим резидентом чернівецької літературної резиденції «Пауль Целан 100». Він каже, що був учасником багатьох закордонних резиденцій, і це «дуже хороша штука для творчої людини».
«Кожна поїздка у Чернівці – для мене свято. Я буваю тут так часто, як можу, а можу не часто. Ніколи ще так не складалося, щоб якийсь цілісний період тут провести. І ці сім днів, які надає резиденція, – це насправді буде найтриваліший у мене час, проведений у Чернівцях, – каже Юрій Андрухович. – Я приїхав не на власний виступ у Чернівцях і наступного дня поїхав назад, не на фестиваль, де живі люди у хорошому сенсі трохи заслоняють собою самого Целана. Зараз у мене є можливість побути ближче до Целана і його міста. Тобто зовсім розчинитися у цьому не вдасться, бо ми в іншому часі – це об’єктивно. Але відчути щось особливе – то певно можна. Це рік, який завершує 100-річчя Целана. Сто років його присутності в поетичній і культурній пам’яті людства. І його рідне місто тут відіграє вирішальну роль. Це місто, в якому Целан сформувався як поет. Ця поліфонічність в поезії – вона значною мірою пов’язана з тим, що тут він як особистість не просто прийшов на світ, але він цей світ активно вбирав саме завдяки чернівецькій атмосфері. Тому я дуже розраховую на те, що цей час стане для мене не просто продуктивний, а особливий незабутній».
— Що найбільше у творчості Целана вас дивує чи вражає?
— Він страшенно складний для розуміння поет. На певному етапі своєї творчості він пішов дуже ризикованим шляхом. Його вибір мови – що він став поетом німецькомовним. Бо мені так уявляється, що він, народившись у румунський період, міг піти у бік румунської мови, але це був свідомий вибір – очевидно, німецька панувала у його родині. І для нього багато означав Рільке, інші німецькомовні поети.
Чому я назвав цей шлях ризикованим? Тому що він хаотизував дуже консервативну структуру саме німецької мови. Він наскільки любив ту мову, в якій працював, що дозволяв собі експериментувати з нею. Мені це цікаво як поетові, який працює українською мовою і з українською мовою, яка є набагато пластичніша, ніж німецька. Але все одно завжди цікаво змагатися з мовою, вносити в неї якісь хаотичні речі, невпорядковані, випробовувати її.
— Яку, на вашу думку, літературні резиденції відіграють роль для творчих людей?
— Це дуже хороша нагода для творчої людини. Бо є резиденції не тільки для літераторів, а й для художників, композиторів… І така форма роботи суттєво знімає завантаженість побутово-матеріальними клопотами. Людина вивільнює свій ресурс винятково для творчої діяльності. Це завжди супроводжується конкуренцією. Отримати резиденцію вважається великим успіхом для митця в зарубіжних країнах, де є резиденції навіть на рік. Людина опиняється на цей час у зоні абсолютного комфорту, маючи всі засоби для життя і розв’язані руки для творчості. Та цілорічна резиденція небезпечна тим, що людина в цих оранжерейних умовах взагалі перестає бути здатною потім повернутися у нормальне життя. І починає професійно втрачати – у тому сенсі, що пропускає якісь речі в своїй країні. Поїхати на рік до Швейцарії, повернутися – а виявляється, про тебе тут вже ніхто не пам’ятає.
Але загалом це надзвичайно стимулює. Йдеться про митців того плану, які некомерційні. Ті, хто шоу-бізнесом може заробити, вони не повинні отримувати резиденції. Через це політика цих резиденцій така, що у багатьох із цих програм є певні вікові рамки. Вважається, що вони важливі для молодшого віку. І я теж це можу підтвердити – вперше я отримав у 1992 році 3-місячну резиденцію неподалік від Мюнхена, мешкав на віллі в околицях. І це були три місяці невимовно продуктивні: я написав свій другий роман «Московіада», Рільке перекладав, дуже багато всього встиг. І коли вдруге через 10 років отримав стипендію на цю резиденцію, то без найменших роздумів погодився. І написав там роман «12 обручів». Коли мав резиденцію в Берліні, написав «Таємницю». «Лексикон інтимних міст» у мене б не склався, якби, знову ж, не пара таких резиденцій.
— У видавництві «Meridian Czernowitz» має вийти ваш новий роман. Поділіться трохи думками про нього. Чого нам чекати?
— Це роман, який буде називатися «Радіо Ніч». І я сподіваюся, що він побачить світ 13 грудня. Однією з ліній роману (а їх багато, вони розвиваються в часі і ретроспективно, і потім перспективно) протягнута така ниточка – прямий радіоефір. Герой, який має своє власне інтернет-радіо, протягом ночі з 12 на 13 грудня розмовляє зі своїми слухачами у всьому світі і ставить музику, яку він любить. Тому цей роман буде супроводжуватися ще й плейлистом: 15 музичних композицій, кожну з яких він ставить після свого чергового монологу. Але також роман складається з історії, вже розказаної не ним, а про нього.
Світлини – «Meridian Czernowitz»