[З судової салї.]

Дня 6 н. ст. червня с. р. відбула ся в львівскім краєвім судї карнім розправа апеляційна против селянина Дмитра Гладуна, обжалованого о обиду властей войскових. Справа ся знана вже нашим читателям з розправи в львівскім судї повітовім м. д. сек. III. Той суд, як звістно, увільнив Гладуна, але функціонар прокураторіъ зголосив против вироку відклик.

Апеляційна розправа розпочала ся відчитанєм вироку суду І-ої инстанції з 23 марта 1895 ч. 25612. Вирок сей наводимо в повній основі:

"В имени Єго Величества!

Дмитра Гладуна увільняє ся по мисли §.259 III. п. к. від обжалованя о переступство против безпечности чести з §.487 з к. і арт. V. зак. з 17 грудня 1862 ч. 8 В.з.д. неначе би в сей спосіб поповнене, що в прошенях письменних, а то в прошеню презентованім 25 сїчня 1894 ч. 226 в командї ц. і к. полку піхоти ч. 30 та в прошеню презентованім 8 жовтня 1894 ч. 6947 в ц. і к. интендантурі 11-ого корпусу

1) Едварда Квєциньского і Якова Танда, ц. і к. фельдвеблїв полку піхоти ч. 30 дотично их чинностей службових і заводових з розмислом і фальшиво обжалував о чини каридостойні, а то, що зле обходили ся з сином єго бл. п. Данилом Гладуном в часї служби войскової, не представляли єго лікареви войсковому до оглядин, вичеркували єго з лісти хорих, уживали єго хорого до служби, що мало бути причиною смерти.

2) Заряд 16-ої комманії полку п. ч. 30 з розмислом і невірно обжалував, що задержав рухомости, які лишили ся по бл. Данилї Гладунї, прото о чин каридостойний, так що повисші обжалованя могли дати причину до доходженя через дотичні власти против обжалованих

і в наслїдок того увільняє ся Дмитра Гладуна по мисли §.390 з. к. від обовязку поносити кошти поступованя карного.

Причини:

Обжалований Дмитро Гладун внїс поданя письменні, до авторства котрих признав ся, а то: презентоване 25 сїчня 1895 ч. 226 в командї 30-ого полку і презентоване 8 жовтня 1895 ч. 6947 в интендантурі 11-ого корпусу. В дотичних поданях, щодо свого змісту майже зовсїм згідних, одною тою самою рукою писаних — нaвiв обжалований дословно так:

А) що син єго Дмитро Гладун, через завзятість обох фельдвеблїв, т. є фельвебля Квєциньского і фельвебля Танда з 16-тої компанії, як се за житя син в шпитали оповідав, зійшов з сего світа перед часом. Бо, як оповідав син в шпитали, фельдвеблї подняли на него "онкір", та за що будь представляли єго до рапорту і син був дуже часто караний, але все терпеливо зносив, доки був здоров. Аж в грудни 1892 потиснули острі неперестаючі морози, а син був дуже часто висиланий на варту і перестудив ся, — дістав велику хрипку і великій кашель, такій що раз зайшов ся кашлем, то другій жoвнїp мусїв єго телїпати, бо був би не видержав, а руки і лице мав сині як фарба синя. А хотяй мальдував ся до капраля від дня яко марод, то однак нїхто на се уваги не звертав, та вичеркнено єго з Fruh-Raport-y а хоч дуже слабого, вислано на варту, а з варти на роботу, і таким способом слабість змогла ся, бо через 14 днїв слабий мусїв службу робити і вже не було ратунку — віддали єго до шпиталя, дістав ґальопуючі сухоти, бо вже нї крихти сил не мав, бо вже висилив ся при компанії.

Б) що по смерти сина удавав ся на цитаделю особисто три рази — кождий раз відправлено єго з тим, що річи продано, а гроші віддано ц. к. судови цивільному у Львові... удавав ся через три рази до ц. к. судів С. І., С. ІІ. і С. ІІІ., у всїx секціях напастував урядників, котрі всї протоколи перешукали і нїяких грошей за померлого Данила Гладуна з 16-ої компанії не найдено... ..."річи єго пропадають", просить, щоби 16-та компанія 30-ого полку заплатила за позісталі руховости.

В наведенім уступі поданя обжалував Дмитро Гладун фельдвеблів Квєциньского і Танда, наставників свого помершого сина Данила Гладуна о поступованє против приписів службових, або о чини, котрі, після зак. кар. для войска, становлять переступство карне, загрожене вязницею "Kerker", а тим самим доконав предметову суть чину з §.487 з. к. взглядно арт. V зав. з 17 грудня 1862 ч. 8 В.з.д. тим більше, що пожалованя наведені відносили ся до чинностей заводових фельдвеблїв. Однак обжалований, щоби ухилити ся перед одвічальностію карно-судовою за сей чин, подав, що о фактах, які в поданях навів, довідав ся від сина Данила і на доказ их правдивости предложив перевести доказ свідками і документами, именно при помочи службових книжок компанії 16-тої, що відносили ся до часу чинної служби Данила.

По переведеню доходженя, розправа виказала, що з початком р. 1891 розпочав чинну службу войскову при 30-тім полку у Львові Данило Гладун, син тепер обжалованого Дмитра. Був він утлої будови тїла, бо асентеровано єго аж в 3-тій клясї бранки і зазначено в єго Grundbuchsblatt-ї "mindertauglich" і "minderkraftig". Сейчас в перших днях, бо 8-ого жовтня 1891 р. покарано єго дводневним заостреним арештом за неоправдане спізненє до розпочатя чинної служби. Як на селяньского сина, интеліґентний, бо yмiв писати і читати по руски і по польски, був чоловік розсудний, добрий товариш, службу свою розумів, а хотяй не зачислювано єго до найлїпших і напревнїйших вояків, виповняв свою службу добре. Вправдї свідоцтво за піврік, проведений в Bildimgssсhul-ї, не виказує додатного результату, а тілько зазначує "gegen Vorgesetzte gehorsam", то сам факт, що єго віддано до тої школи підготовляючои підофіцирів, свідчить, що зачислювано єго до здібнїйших вояків.

З початком мая 1892 р. по укінченю курсу в згаданій школї, віддано Гладуна до 16-ої компанії, приміщеної під той час при улици Замарстинівскій. Через цїлий май не робив Гладун нїякої служби при компанії — аж послїдного мая дано єму першій раз службу поготівля через 24 годин [Веreitschaft]. В тім часї мусїло щось зайти межи Гладуном і фельдвеблями, бо від того менше-більше часу датують ся жалї Гладуна перед родиною на секатури фельдвеблїв, від тогдї Гладуна частїйше призначують до служби і від тогдї починають ся кари. Якій се був факт, розправа не виказала але численні свідки в своїх зізнанях ствердили, що чули від Данила Гладуна, що причиною зміни в поведеню з ним і причиною злости фeльдвeблїв против него було, що не послухав жінки фельдвебля Квєциньского, щоби принести їй води. Єсли зважить ся, що всякі факти оповідані Данилом Гладуном а відносячі ся до єго служби войскової, показали ся правдивими, як се понизше буде виказане, так як их численні свідки ствердили, то треба приняти, що і ся пригода з водою єсть правдива і в нїй лежить причина зміни успособленя фeльдвeблїв до него.

І так зуставляючи після калєндаря, показує ся, що Гладун робив службу, йшов на варту або відбував кару арешту: 3, 8, 13, 17 червня [19 червня слабий], дальше 25, 27 червня, 3, 8 липня [від 10–13 липня відсиджував кару], дальше 14, 18, 20, 21, 22 [день за днем], 28 липня, 4, 6, 9 серпня [від 11–13 і від 14–17 сидить в арештї], дальше 17, 19, 24, 28, 30 серпня, 5, 8, 10, 12, 15, 18, 20, 22, 24, 27, 30 вересня, 4, 7, 9, 13, 16, 18, 22, 24, 26, 28 жовтня [від 30 жовтня до 5 падолиста сидить в арештї], дальше 6, 10, 15, 17, 19, 21, 24, 27 падолиста [від 2–16 грудня сидить в арештї], дальше 21, 23 грудня [25 грудня слабий], 26 грудня слабий і відданий до шпиталю, де помер 23 сїчня 1893 після записків шпиталя войскового на туберкули легких в острім перебігу.

Данила Гладуна уважали єго товариші за чоловіка хоровитого, бо кашляв і був марний та зізнали о тім згідно свідки: Филип Білаш, Филемон Бирдун, Кость Олійник, Илько Чоп, Станислав Чвартковскій, Иван Петьо, Иван Балко, Герш Райс, Теодор Павник, Александер Стефан, Стефан Пригода, Стефан Давидович, котрі також потвердили, що Гладун жалував ся на болї внутренні і на біль в грудях, що єсть дуже хорий.

Гладун сам оповідав о пригодї з водою для фельдвебльової своїй родинї і чужим, що ті переслухані яко свідки, потвердили, именно: Сенько Гладун, Парашка Гладун, Павло Гладун, Анна Поцюрко, Демко Хас, котрі також зізнали, що згаданий факт подавав Данило Гладун яко причину переслїдуваня єго фельдвеблями. — Дальше жалував ся Гладун в присутности згаданих Сенька і Парашки Гладунів та Розалії Бомберґ, що мельдував ся хорим на уста, однак фельдвеблї єго не допустили, а свідки: Филемон Бордун, Розалія Бомберґ, Іосиф Прайс, Герш Райс, Теодор Стокало зізнали, що дїйстно Гладун був хорий на уста, що псули ся єму ясна, — однак книжка лїкаря [Marodebuch] цїлком не виказує, щоби з причини сеї слабости представлено Гладуна лїкареви. — Відтак жалував ся Гладун, що фельдвеблї все командирують єго на службу і докучають єму, а то жалував ся в присутности свідків Парашки Гладун, Павла Гладуна, Анни Поцюрко, Розалії Бомберґ, Стан. Андрейчука. Сю обставину достаточно стверджає повисше зуставленє днїв службових, так як Гладун був комендерований навіть через три днї день по дни, а свідки Ал. Войтишин, Ад. Пельц, Ал. Стефан, Генр. Ролянд зізнали, що фельдвебель Танд дїйстно всїлякий способом Гладунови доскуляв, сековав єго, мав злість на него; — свідки Ив. Петлоха, Ал. Стефан зізнали, що оба фельдвеблі висмівали єго, називали пяницею, драбом і иншими словами ганьбили; свідки Демко Хас і Ал. Стефан були присутні, як Танд бив Гладуна в лице. — Відтак жалував ся Гладун перед свідками: Парашкою Гладун, Ив. Валком, Ив. Рудиком, Петром Гладуном, що мусить ити зі світа через фельдвеблїв, а свідок Ал. Стефан зізнав крім того, що був при тім присутний і чув, як Танд сказав до Гладуна "пійдеш зі світа, я тобі се зроблю". — Дальше жалував ся Гладун перед свідком Стеф. Пригодою, що Танд вичеркнув єго з лїсти недужих, а свідки, Каз. Бучиньскій, Левко Шпак, Вас. Климчак, Кость Олійник, Алойсій Шнайдер, Іос. Прайс, Ф. Стокало зізнали, що — як чули від різних людей і шаржи в компанії — справдї фельдвеблї вичеркнули єго з Fruh-Raport-y, в котрім мають бути зазначені недужі, що зголошують ся; — крім того — як зізнав Кость Олїйник — Танд вибив Гладуна по лици за се, що мельдував ся хорим, а надто свідок Демко Хас зізнав, що був наочним свідком подібного вичеркненя Гладуна з лісти хорих, — Игн. Лукащук зізнав, що коли раз Гладун зголосив ся яко хорий, то не лиш не допущено єго до візити лїкарскої, але вислано на екзецирку, а також Фил. Бордун і Ал. Стефан зізнали, що були кілька разів свідками, як Танд вичеркував навмисно Гладуна з лісти хорих.

Вкінци жалував ся Гладун перед свідками Стеф. Давидовичем, Ст. Андрійчуком, Мик. Гладуном, Парашкою Гладун, Анною Поцюрко, що єгo Танд не представив лїкареви, хоч профос не приняв єго на кару двогодинного привязаня до стовпа; неправдї книга лїкарска не виказує, щоби в часї критичнім, с. є. від 16–23 грудня 1892 р. був представлений лїкареви але єсть доказане в книжцї служби, що послано єго 21 і 22 грудня 1892 р. на варту. Свідок же Ст. Андрійчук зізнав, що був присутний при тім, як лїкар полковий д-р Бодек — коли вкінци сам Танд представив Гладуна до візити лікарскої (хоч властиво після приписів войскових та чинність належала до обовязків капраля від дня) — робив докори Тандови і кричав на него, длячого Гладуна не представлено ранше лїкареви, а найшовши у него "Fieberhusten und aсuten Bronchialcathar" відослав єго до шпиталя войскового.

Треба додати тут ще зізнаня свідків Іос. Тягнибока, Ал. Войтишина, Ад. Пельца, Каз. Бучиньского, Герша Райса, Ф. Стокала, котрі подали, що по смерти Гладуна одноголосно говорено в касарни, що Гладун зійшов зі світа через фeльдвeблїв і що смерть єго зворушила уми між вояками.

Тож єсли зважить ся, що Гладун з натури своєї був слабкої будови тїла, що без огляду на се призначувано єго досить часто на службу і на найтяжші варти, єсли зважить ся, що всаджено єго до арешту, аби відcидїв нараз дві кари, через 16 днїв в грудни 1892, коли пересїчна температура доби, після письма стації метеорольоґічної у Львові, була дуже низька, именно –7° –12°, а розуміє ся, в ночи мусїла бути єще о много низша, і єсли зважить ся, що в часї коли Гладун був замкнений в арештї, кромі плаща і одного коца, нїчого більше не мав, щоби загорнути ся, а з виконанєм тої кари єсть получене, після приписів войскових [Dienstreglement Р. 683], закутє по 6 годин денно в пшанґи а що другій день піст [хлїб і вода]; єсли зважить ся, що в цїли виконаня кари двогодинного привязаня до стовпа, задиктованої зараз по відбутю згаданих 16 днїв арешту, приставленого не приняв профос Бочканець з причини наглядної хороби Гладуна, а мимо того всего не приставлено єго до лїкаря, але аж тогдї, коли хороба так розвинула ся, що лїчити єї було злишне, і без взгляду на хоробу день за днем 21 і 23-ого грудня 1892 вислано єго на варту; єсли зважить ся, що Гладуна більше разів дїлом і словом зневажено, до візити лїкарскої не допущено, з рапортів ранїшних вичеркувано — то не вдаючи ся в оцїнку, чи і о скілько нарушили фельдвеблї приписи службові і свої обовязки, — доведено переведеною розправою, що дїйстно помершій Гладун, за свого житя підчас чинної служби при 16-тій компанії 30-ого полку був предметом злого обходженя від фельдвеблїв Квєциньского і Танда, що смерть єго, а взглядно скоршій і напірнїйшій розвиток хороби Гладуна були виною фельдвеблїв, — то в виду того обжалований Дмитро Гладун подав правдиві обставини і не може бути потягнений до одвічальности.

ad Б). Доведено перепровадженою розправою а именно витягом книжки доручень грошевих ефектів войскових, що команда полку ч. 30 відослала предложену собі зарядом 16-тої компанії придбану з продажи в дорозї ліцитації рухомостей позісталих по Данилї Гладунї готівку 2 зр. 30 кр. до суду повітового у Львові враз з актом описаня факту і протоколом ліцитації, — доведено дослїдами в протоколї подавчім тутешного суду повітового, що згадану пересилку з документами не запрезентовано анї не зазначено, і узасаднене заходить підозрінє, що квоту ту здефравдував тогдїшний управитель протоколу ц. к. суду повітового міскоделєґованого С. III. бувшій канцеліст Ґіжба так як відобранє потвердив під той час занятий разом з ним в протоколї подавчім дієтар Котович незвістний з місця тепер побуту; доведено дальше, що згадану квоту до суду повітового в Винниках не відослано, доведено, що дотичної квоти обжалований Дмитро Гладун не одержав. Єсли зважить ся, що Дмитра Гладуна відослала команда 30-ого полку за грішми до ц. к. суду, а тут их не віднайдено, то не дивота, що Дмитро Гладун, не знаючи, що стало ся з грішми, не міг зрозуміти, як би то могло бути, щоби в судї не була зазначена пересилка грошей, єсли би дїйстно войско було відослало, — не дивота, що він і так вже прибитий втратою сина і думаючи, що служба войскова була причиною смерти того-ж, думав, що при войску задержано гроші.

З огляду на сей стан річей наступило увільненє обжалованого від закидуваних єму чинів карних, а за тим і увільненє від обовязку поносити кошти поступованя карного."

По відчитаню сего вироку відчитано зізнаня кількадесяти свідків. З тих наводимо два характеристичні:

Профос Бочканець зізнав: Танд віддавав вояків на кару в недїлї і свята. Я се уважав за умисну секатуру, бо инші компанії того не робили. Я уважав за неправильність, що Гладунови злучено кілька кар нараз, хоч зима була дуже остра а казнї отоплювано 8–9° Р., отже з людяности належало кару виконувати перервою, бо вояки мали лише плащ та коц і дуже мерзли. Коли капраль Шевчук спровадив Гладуна для виконаня кари "Anbinden", я побачив, що Гладун дуже хорий і кари не видержить, длятого я не приняв єго на кару і причину сказав-ємь Шевчукови...

Александер Стефан зізнав: Танд не любив Гладуна і раз сказав до него: "Ти пійдеш скоро зі світа! я тобі то зроблю!" Знаю, що Гладун мельдував ся до візити лїкарскої, а Танд вичеркнув єго. І мене [свідка] Танд три рази вичеркав для того, що я не хотїв єго пуцувати, бо я всьо до пуцованя мусїв купувати за власні гроші. Я аж на плацу виступив перед капітана і аж тогди дано мене до візити. Квєцїньскій улягав Тандови, і все виходив, коли Танд кликав Гладуна до канцелярії. Танд все виcмiвaв Гладуна і то всїх обурювало...

Відчитано також лист небіщика вояка Гладуна до родичів, писаний на коротко перед смертію з описом єго тяженької долї. Лист той зворушив усїх до глубини душі.

Відтак забрав слово заступник прокуратора п. Червиньскій і в довшій промові виказав, що все, що Дмитро Гладун в поданю своїм навів, єсть правдою, ба навіть розправа ще драстичнїйші факти виказала, — длятого прокураторія не піддержує відсилку свого функціонера а просить о потвердженє вироку І-ої инстанції. — Цїла промова і кінцева заява прокуратора викликала загально правдиве вдоволенє.

По такій промові прокуратора оборонець адв. др. Федак піднїс лише, що розправа виказала не лише секатуру від фельдвебля, але й надужитє власти в наслїдок недбальства чинників висших. Вичерканє з "Marodebuch" не може належати до компетенції фельдвебля, бо инакше не потреба би лїкарів. Лїкарска замітка при асентирунку "rainderkraftig, mindertauglich" вказували уживати Гладуна до служби лекшої, а не до служби найтяжшої і безперестанної. Коли Гладун був раз пожалував ся на Танда инспекційному офіцирови Пуставцї, той сказав о тім лише самому Тандови, Танд сейчас, навіть з арешту кличе Гладуна до себе і сам справу розслїджує так, що не лиш карає єго власною рукою, але й ставить до рапорту капітанови "wegen respektwidriges Benehmen" супротив себе, а капітан засуджує Гладуна, котрий ледви на ногах держав ся, на кару "Anbinden" при 20° морозу — аж профос, мимо риґору войскового, відважив ся не виконати подиктованої капітаном кари. Розправа все те виказала, дякуючи тій обставинї, що коменда корпуса, замість розслїдити жалобу батька, Дмитра Гладуна, удала ся до прокураторії з жаданєм покарати єго. Може бути, що вже провидїнє так судило, щоби справа вояка Гладуна вияснила ся, щоби слух про неї дійшов висше та щоби таких мучеників, як небіщик Гладун, було усе менше.

По промові оборонця апеляційний суд потвердив в цїлости вирок I-ої инстанції.

[Дѣло, 08.06.1895]