I.

 

Торговля і промисл — се в нинїшних часах два головні чинники спосібні збогатити нарід. Торговля і промисл Анґлії приносять їй річно міліони чистого зиску, промисл Сполучених держав північної Америки витворив там незнаний нам добробит — та й дрібнїйші і близші нам народи, як Болгари, Чехи, Поляки горнуть ся поквапно в ту сторону, а Русини знають до тепер лише дві дороги: або лишитись на ріли і в злиднях коротати свій вік, або стати сурдутовцем, гнути перед всїми спину і дослужити ся якого-такого куска хлїба, а нї, то гинути смертію голодомора. "Добра тая свита, та не на нас шита", скаже може неоден, але чи справедливо, се инша річ. Всякого спосібнїйшого хлопця раді би родичі-селяне видїти "ксьондзом" або бодай "паном", але чи й дитина рада допявши того, чого родичі бажали, на се зволить відповісти сам читатель. Що интеліґенції рускій не з добром живе ся а є в краю инші способи зарібку, длятого порадно було би впливати, і то з цїлою енерґією на родичів, щоби спосібнїйших хлопцїв посилали до досить густо вже в краю розсїяних шкіл промислових, бо чи такій хлопак верне опісля до плуга, чи стане по дальшій науцї за границею инструктором при якій школї краєвій, чи сам заведе варстат — все стояти буде лїпше як неоден урядник, бо урядники камениць не купують, а ремісники дорабляють ся часто густо хорошого маєтку. Не противний я тому, щоби Русини вчились на урядників та священиків, але противний я всякій односторонности — занедбуваню торговлї і промислу.

 

На початку 1895 року появив ся урядовий звіт [справозданє] комісії для справ промислових п. заг. "Sprawozdanie komisji krajowej dla spraw przemysłowych za czas od 1 grudnia 1893 do końca listopada 1894" — і з него хочу подати деякі дати статистичні — раз, щоби познакомити читателїв "Дїла" з тим предметом, а по друге, щоби самим наведенєм і зуставленєм цифр заохотити краянів до користаня з тої так пожиточної і нам потрібної институції, а по при тім вкажу на хиби дотеперішного уладженя тих шкіл.

 

Комісія — так сказано в звітї — займала ся [в часї обнятім звітом] представленєм стану шкіл промислових на виставі краєвій у Львові і на сю цїль признано їй кредит в сумі 15.000 зр. За 14.000 зр. виставлено осібний павільон, в котрім поміщено вироби всїх краєвих шкіл промислових, державних шкіл і де-що з промислу домашного. Находили ся там предмети з 34 шкіл і предмети промислу домашного з 83 місцевостей Галичини.

 

По тій короткій згадцї приступав звіт до властивого предмету. Власти як краєві так і державні стремлять до піднесеня промислу в краю нашім: 1) уряджуванєм шкіл доповняючих для ремісничих хлопцїв і термінаторів, на котрих подає ся им тілько теоретичну науку приноровлену до их ремесла; 2) закладанєм фахових шкіл промислових, в котрих молодїж вчить ся практично і теоретично якогось ремесла. Крім того удїляє ся часто запомоги спосібнїйшим ремісникам на подорож за границю для дальшого образованя, підпирає ремісників і фабрикантів низько-процентовими позичками, а учеників стіпендіями.

 

Доповняючих шкіл промислових було в часї обнятім звітом 33, а були они по сих містах: Бяла, Бохня, Броди, Бережани, Вадовицї, Величка, Дрогобич, Горлицї, Коломия, Краків [має 5 шкіл], Кросно, Львів [2 школи], Новий Санч, Новий Торг, Подґурж, Перемишль, Ряшів, Судова Вишня, Самбір, Сянік, Станиславів, Старий Санч, Стрий, Тернопіль, Тарнів, Ярослав, Ясло, Жовків.

 

Ученики шкіл тих були подїлені на 108 кляс, а записало ся до них 4.404 хлопцїв; з тих було клясифікованих 74.5% с. є. 3.179 учеників. З записаних хлопцїв було після професій найбільше шевцїв (646), потім слюсарів (586), кравцїв (454), столярів (406), купцїв (221); найменше було парасольників, коркарів, куферників, шапкарів..., бо всего по одному або по двох. Після віроисповіданя було 2.066 рим.-кат., 1077 жидів, а всего-на-всего 327 гр.-кат., з котрих можна числити 200 Русинів або 5%. І дивувати ся при такім станї, що руских ремісників так мало?! Я радше дивую ся, що их так богато.

 

На оплату учителїв [всїх було 284] і на инші по більшій части дрібні видатки треба було 53.510 зр. На сю суму зложили: громади, сойм і держава по 14.000 зр., а прочу часть с. є. около 9.000 зр. дали фундації, каси задаткові, ради повітові і комнати торговельні. Коли відчислимо на видатки для кождої школи по 200 зр. — бо таку суму виказує звіт при кождій школї — то на платню учителїв лишить ся 40.910 зр., а на одного припаде 160 зр. або більше як 1 зр. за годину науки, отже винагорода не зла, бо краєва рада шкільна платить тим самим учителям народним, котрі вчать переважно і по школах доповняючих, за годину надобовязкової науки ледви десяту часть того, бо 12½ кр.

 

Школи ті, як і всякі инші краєві институції, польонізують і ту невеличку горстку Русинів, котра з них користає, бо хотяй половина тих шкіл єсть на рускій земли, хотяй половина грошей потрібних на удержанє т. є. 21.000 зр. — гріш рускій, то мимо сего бесїди рускої в тих школах не вчать нїгде! Даємо на доповняючі школи промислові 21.000 зр., а се йде властиво на скріпленє польского елєменту на Руси.

 

[Дѣло, 06.06.1895]

 

II.

 

Фахових шкіл промислових, с. є. таких, в котрих молодеж виучує ся ремісла таки в самій школї, було 30 і одна стадія крамічна для досвідів у Львові. Школи ті були в слїдуючих місцевостях:

 

У всхідній Галичинї:

 

1. Камінка струм. для боднарства, колодїйства і ковальства.

 

2. Грималів [пов. скалатскій] для колодїйства.

 

3. Станиславів для столярства, токарства і різьбарства.

 

4. Коломия для столярства і різьбарства.

 

5. Червона воля [нов. ярославскій] для кошикарства.

 

6. Джурів [пов. снятиньскій] для кошикарства.

 

7. Коломия для гончарства.

 

8. Товсте [на Поділю] для гончарства.

 

9. Угнів [пов. равскій] для шевства.

 

10. Витків [пов. каменецкій] для шевства.

 

11. Глиняни [пов. перемишляньскій] для ткацтва.

 

12. Косів для ткацтва.

 

В західній Галичинї:

 

1. Ясло для кошикарства.

 

2. Грибів для колодїйства.

 

3. Живець для столярства і дїточих забавок.

 

4. Закопане [п. новоторгскій] школа державна для промислу деревного взагалї.

 

5. Поремба [п. хшанівскій] для гончарства.

 

6. Свйонтники [коло Кракова] школа державна для слюсарства.

 

7. Кросно для ткацтва.

 

8. Блажова [п. ряшівскій] для ткацтва.

 

9. Горлицї для ткацтва.

 

10. Корчина [п. кросняньскій] для ткацтва.

 

11. Ланьцут для ткацтва.

 

12. Рихвалд [п. живецкій] для ткацтва.

 

13. Вилямовицї [п. бяльскій] для ткацтва.

 

14. Ракшава [п. ланьцутскій] для суконництва.

 

15. Радимно [п. ярославскій] для поворозництва.

 

16. Каньчуга [п. ланьцутскій] для коронкарства.

 

17. Мушина [п. новосандецкій] для коронкарства.

 

18. Закопане для коронкарства.

 

Число учеників, кошти удержаня тих шкіл за 1893/4, прелімінар на 1895 рік, стипендисти і квота стіпендій так ся представляє:

 

Школа — Число учеників — Видано на удержанє за 1893/4 зр. — Прелімінар на р. 1895 зр. — Число стіпендистів — Квота загальна річна зр.

 

1. Камінка — 47 — 6.760 — 7.705 — 5 — 336

2. Грималів — 16 — 9.720 — 5.590 — … — …

3. Станиславів — 32 — 4.090 — 4.340 — … — …

4. Коломия — 14 — 1.300 — 3.000 — … — …

5. Червона воля — 33 — 3.550 — 3.230 — 12 — 684

6. Джурів — 9 — 566 — 866 — … — …

7. Коломия — 43 — 6.010 — 7.140 — 7 — 280

8. Товсте — 8 — 3.870 — 3.990 — … — …

9. Угнів — 56 — 1.570 — 1.414 — 3 — 192

10. Витків — 60 — 930 — 1.760 — 1 — 48

11. Глиняни —41 — 2.090 — 1.890 — 16 — 480

12. Косів — 25 — 1.340 — 1.980 — … — …

13. Стація керам. — 1 — 4.980 — 4.980 — … — …

Разом — 385 — 46.776 — 47.885 — 44 — 2020

 

1. Ясло — 10 — 2.260 — 2.000 — … — …

2. Грибів — 20 — 3.570 — 4.430 — 15 — 300

3. Живець — 16 — 3.740 — 4.010 — 10 — 672

4. Закопане — 98 — 18.330 — 18.330 — 40 — 2160

5. Поремба — 8 — 3.606 — 3.512 — … — …

6. Свйовтники — 34 — 14.385 — 13.785 — 9 — 912

7. Кросно — 50 — 8.048 — 7.698 — 13 — 1200

8. Блажова — 15 — 1.330 — 1.130 — … — …

9. Горлицї — 9 — 1.650 — 1.050 — … — …

10. Корчина — 18 — 1.500 — 1.680 — … — …

11. Ланьцут — 28 — 2.300 — 2.270 — … — …

12. Рихвалд — 15 — 1.650 — 1.632 — 8 — 348

13. Вилямовицї — 21 — 1.360 — 1.290 — 9 — 528

14. Ракшава — 12 — 7.100 — 4.680 — … — …

15. Радимно — … — 1.200 — 1.350 — … — …

16. Каньчуга — 57 — 3.020 — 3 220 — … — …

17. Мушина — 18 — 1.808 — 1.708 — … — …

18. Закопане — 69 — 5.790 — 5.730 — 2 — 96

19. Стар. Санч — … —… — 1.450 — … — …

Разом — 498 — 82.647 — 80.955 — 106 — 6216

Всхідн. Галич. — 385 — 46.776 — 47.885 — 44 — 2020

Сума — 883 — 129.423 — 128.840 — 150 — 8236

 

Замітка. Для школи державної в Коломиї і Закопанім нема в звітї-справозданю квоти прелімінованої на 1895 р., тому виказую квоту имовірну. Школа в Старім-Санчи отворена доперва на початку 1895 року.

 

Переглядаючи сі дати, впадає в очи:

 

1. Що хотяй поверхня всхідної Галичини має ся до поверхнї західної 3:2, отже всхідна часть єсть значно більша, то під взглядом числа в якости фахових шкіл єсть она дуже скривджена, бо має их всего 13, коли тамта, менша частина має их 19, і якість шкіл у всхідній части краю не може йти в порівнанє зі школами части захід ної. Вже само число учеників і кошт удержаня таких заведень державних, як в Закопанім і Свйонтниках, вказує на високу их вартість, а з виробів поміщених минувшого року на виставі можна було пересвідчити ся, що не тілько богато продукують, але — що важнїйше — й продукти их є знамениті. Також до дуже добрих належать там школи: в Закопанім [коронкарска], Каньчузї, Кроснї, Порембі, Яслї, Живцю, і недавно заложені школи в Ракшаві і Радимнї. Тимчасом всхідна Галичина повеличатись може лише двома дуже добрими школами, именно школою боднарско-колодїйскою в Камінцї струм., і школою гончарскою в Коломиї; прочі 10 — щоби мій суд не був за пессімістичний — доперва може в будучности викажуть успіхи, яких жадає ся конечно від таких шкіл, хотяй декотрі з них истнують вже по кілька лїт, як н. пр. в Грималові і Косові по 12 лїт, в Станиславові 10 лїт, в Товстім і Глинянах по 9 лїт.

 

2. Сума видатків на школи всхідно і західно-галицкі ще більше непропорціональна, бо на ті другі видає ся в-двоє більше, а стіпендисти тамті дістають чомусь аж три рази більшу квоту з фондів краєвих в стіпендіях.

 

3. Ві всїх фахових школах промислових бесїдою викладовою єсть мова польска, по польски вчать молодїж читати, писати, рахувати і польску вести кореспонденцію, а за мову руску анї згадки!

 

4. При тих школах находять ся вже бібліотеки для молодежи, але рускої книжочки не знайшов я при жадній, хотяй би одної на сміх. Як довідуємо ся зі звіту [Vorlage — allgemeiner Bericht uud Bericht uber den ХУI. Aufsichtsbezirk с. є. Галичини на стор. 33] краєвого инспектора п. Арнульфа Навратіля, лишило ся 1894 р. з датків зложених краєвими промисловцями на устроєнє на виставі у Львові ремісничо-гіґієнічного музея 1227.08 зр. Проценти від тих грошей призначив п. Навратіль на збільшенє бібліотек при школах промислових — і з тих грошей дістали они недавно — розуміє ся — самих польских. Чи сі факти то не систематичне кривдженє Русинів? — чи і за то треба нам Полякам дякувати і бути вдячними?...

 

ІІІ.

 

Головною причиною нездарства декотрих шкіл фахових суть слабо в cвoїм реміслї підготовані майстри инструктори. Закладає ся десь школа, то о инструкторі згадаєсь доперва на остатку, бере ся звичайно старшого ученика з тої самої катеґорії шкоди — і инструктор готовий. Вчить він кілька лїт, а що з єго науки нема познаки, то доперва тогдї реорґанізує ся школу і шукає ся за відповіднїйшою силою або давного инструктора посилає ся за границю для видосконаленя в реміслї. Що-ж з того, коли репутація школи і властей промислових через се потерпіла та й кілька лїт видавало ся гроші майже даром. Свіжій примір такого инстальованя не дуже спосібного майстра инструктором шевства лучив ся в Старім Санчу, а признано єму ще й хорошу платню, бо 700 зр. річно. Те недбальство в вишукуваню і приготовуваню инструкторів для шкіл дивує мене тим більше, що головний иніціятор таких шкіл п. Навратіль єсть вельми совістним і ревним в сповнюваню своїх обовязків і не аби-яким знатоком ремісел і обставин краєвих. На мою гадку лїпше було би о оден або й два роки опізнити отворенє школи, а за той час приспособити доброго инструктора, як закладати школу поквапно і добре оплачувати чоловіка, з котрого край буде мати дуже мало користи.

 

Признати треба, що і учителї і инструктори при фахових школах промислових є добре плачені; н. пр. управитель в Кроснї має 1.700 зр., в Коломиї 1.500 зр., в Камінцї струм. 1.200 зр., а майстри [инструктори] беруть від 500 до 1.200 зр. річно. Инструкторам дає ся дуже добру платню і за ті гроші можна вже дістати що найспосібнїйші сили ремісничі на инструкторів до шкіл фахових, — а коли-б их навіть не було, то можна охочим а добрим ремісникам дати запомогу і за рік або за два виобразувати відповідні сили на инструкторів.

 

[Дѣло, 11.06.1895]